Дорогі браття і сестри у Христі, у третю неділю посту “Паломників в надії”, дивлячись на хресне древо запитаймо себе: які почуття наповнюють наше серце?
Якщо дивитися на хрест, як на місце страти, місце смерті Ісуса Христа – це нас може спонукати, щоб оплакувати, співчувати, а можливо навіть озлобитись на тих, хто зробив це страшне вбивство невинного. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Якщо дивитися на хрест і аналізувати цей відважний вчинок сучасною ментальністю, то це стане причиною для дискусій, бо можна було знайти можливі якісь інші способи спасіння людства без жертв і без того, щоб зробити когось винним. Але чи цього хоче наш Спаситель?
Дехто з митців та артистів дивився на розп’яття і витворив дивовижні “хрести”, які стали прикрасою храмів, домівок інших місць. Але чи цього хоче наш Спаситель?
А ще дехто дивиться і нічого не бачить, не відчуває, якось байдуже, або звично… Скільки раз на день ми дивимось і не зауважуємо, торкаємось його і нічого не відчуваємо. Чи цього хотів, наш Спаситель, коли вмирав на хресті?
Покаймось з відчаю, за те, що соромимося розп’ятого і воскреслого Христа й Його слів перед цим родом перелюбним та грішним.
Не завжди даємо добре свідчення іншим у час наших трудностей, наших хрестів.
Апостол Павло у посланні до Коринтян пише: “Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.”
Отож до кого ми належимо?
До тих, хто погибає і бачить в хресті глупоту чи до тих, хто спасається і бачить у хресті силу?
У цьому пості ми запрошені до покаяння і зречення всього того, що віддалює нас від спасіння і веде до глупоти.
Ми запрошені прожити цей Великий піст в надії, щоб могти правдиво виголошувати: Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славим.
У цих словах спільної молитви є слова надії! Бо є запрошення, щоб подивитись на хрест, поклонитися і згадати про воскресіння. Тобто ми не зупиняємось на хресті, бо це не є остаточна зупинка нашої віри – це те, що допоможе дійти до воскресіння!
Хрести нашого життя можуть стати засобом спасіння
Ми запрошені поглянути в таких же спосіб і на наші хрести, щоб побачити дорогу спасіння, яка прокладена через жертву на хресті до воскресіння, до раю. Для вагітної жінки, народження дитини є болісним, але радість чуда життя, все перемінює. Для чоловіка, що важко працює є тягарем, але завершує свою роботу у радості і любується, так все перемінюється!
Не зупинєймось на труднощах, бо у них немає пояснення на наші запитання, але саме вони ведуть нас до правдивої відповіді: вони нам дані на спасіння!