А як проходить цей піст “Паломників в Надії” 2025 року?
ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, у Євангелії від Марка (Мр. 9, 17-31.) ми читаємо зворушливу розповідь про невтомного батька, який посвятив все своє життя сину, котрий мав німого духа. Цей син від самого дитинства тримав у стресі свого батька, але це не стало причиною для того, щоб батьківська любов згасла. Батько не зрікся такого проблемного сина. Він невтомно вірив у звільнення сина.
І ось чутка про Ісуса цілителя дійшла до нього і він зробив це паломництво в надії на зцілення свого сина. Але на жаль Ісуса не було, Він в той час був на молитві на Таворській горі. Проте були учні. Чоловік попросив учнів, але їм не вдалось перемогти зло.
Коли Ісус повернувся, то батько вибіг на Йому зустріч і впав на коліна, виливаючи свій біль. Врешті син був зцілений, а батько – щасливий. Але ця ситуація залишила багато запитань в апостолів: Чому ми не змогли … ?Ми не всесильні
Рано чи пізно на дорозі нашого життя ми зустрічаємо ситуації, які змушують нас визнати наше безсилля і ми стаємо перед фактом, що це ми не можемо, це нам не під силу! Такі ситуації пригадують нам те, що ми не всемогутні. При цьому це не повинно стати причиною опустити руки і нічого не робити.
Приклад батька показує, що вартує не зупинятись на якомусь неуспіху, на якійсь перешкоді.
Історія життя цього батька мабуть зворушила багатьох. Задумуємось: а як він міг це все перенести? Як він зміг не втратити любов до такого проблемного сина і не зрікся його?
Синодальна Спільнота
Дорогі у Христі, ми продовжуємо шлях до “синодальної спільноти” і до пізнання Божої волі щодо нашої духовної родини.
Ось, ми перейшли вже більшу половину шляху Великого посту. А як проходить цей шлях ?
Дехто зауважив, що в час посту і посиленої молитви він входить в духовну боротьбу. Стаються якісь напруги в сімʼї, у спільноті. Наповнює таке відчуття, що зло немов прокинулось і хоче нас спокусити до зла, спровокувати до небажаних вчинків. І нас це засмучує. Але треба йти далі на зустріч Торжества Воскресіння.
Завдання
1. Що допомагає вам витримати в доброму до кінця в час випробувань, труднощів, спокус? Особливо, коли вони приходять через рідних, друзів чи дуже близьких людей?
2. Вражає те, що в час того, як похитнулась віра у батька, то він благав: поможи моєму невірству! Це була ознака того, що він у цю мить поклав усі свої надії на Спасителя. І, як виявилось, не залишився посоромлений.
Чи у вас були такі ситуації, коли ваша віра теж похитнулась, але ви продовжували надіятись і Господь виявив свою милість? Поділіться цим досвідом.
ЗАВЕРШАЛЬНА МОЛИТВА
Господи, наш Спасителю, Ти не відкинув благання батька, підтримав його у надії і скріпив його віру, так і нас підтримай у цій духовній боротьбі, яку кожен з нас відчув у час цього Великого посту.
Допоможи нам витримати у пості, у молитві, у чиненні добрих діл і в любові до наших ближніх.
Нехай наші сімʼї, наша спільнота стануть місцем, де в наших слабостях виявиться Твоя, Боже наш, сила над духами зла.
І будь благословенний, наш Боже, у нашій спільноті завжди, нині і повсякчас, і на віки віків. Амінь.