Дорогі у Христі, сьогодні ми зібрані в цьому храмі з особливої причини – вшанувати Успення Пресвятої Богородиці. Або ж, можемо сказати простими словами, що ми прийшли пом’янути день смерті Матері Божої. Як правило, коли ми збираємося на поминки, вшановувати тих людей, які відійшли з цього земського життя, ми приходимо із особливим сумним настроєм, згадуючи про врату дорогої нам людини. Але сьогодні, я так дивлюся і по вас, що настрій інший, ніж у ті поминальні дні.
Сьогодні ми прийшли вшановувати її і пом’янути її, але є особливість у цих поминках: ми сьогодні приходимо, щоб пом’янути її блаженне успення. Тобто щасливий відхід з цього земського життя, її щасливу і радісну кончину. І це вражає, бо не раз виникає запитання: що тут є радісного, чому згадуємо про блаженство і з чого тут радіти? І виявляється, є причини.
І хто готувався до цього торжества ось цих дев’ять днів, роздумуючи над її життям, молячись до неї і до Спасителя, той дійсно міг переконатися, що якщо ми проживемо життя так, як вона прожила, тоді буде з чого радіти і в хвилину нашої смерті. І буде велика радість тоді, коли будуть і нас поминати, як це роблять із поминанням святих. Бо хто прожив це життя у блаженстві і відйшов, то чому сумувати? Тому пам’ять про нас буде блаженною, щасливою.
Історія про Марту та Марію
В сьогоднішньому Євангелії ми чули розповідь про двох сестер. Одну звали Марта, а іншу – Марія. Були дві сестри, які жили в одному домі. І вони прийняли Спасителя. Хоча вони жили разом в одному домі й робили одну ту саму справу, виявляючи гостинність, вони були кардинально різними.
Марта, клопоталася, журилася, була знервована, напружена, в стресі. І потім дійшло до того, що вона почала звинувачувати свою сестру, бачити в ній навіть ворога. І навіть спромоглася до того, щоб затягнути до її особистих проблем самого Господа. Нказала Йому, щоб Він зробив так, щоби Марія, яка сидить і слухає Його голос, стала подібною до неї. “Скажи їй, щоби вона мені помогла”- тобто зануриклась у клопоти, була такою, як вона. “Щоби вона вела такий спосіб життя, який я веду”.
Це нам нагадує про тих людей, які проживають ціле своє життя в такому режимі стресу, клопотів і напруги. Це тоді, коли тобі завжди щось потрібно. Це тоді, коли ти завжди маєш бути чимось зайнятий. Це тоді, коли ти завжди маєш бути в клопотах. Це тоді, коли таку прекрасну річ, як прийняти Господа в своє життя, виявляється, для тебе це буде цілою проблемою. А потім ти знайдеш якусь причину, щоби “наїхати” на когось, звинуватити, навіть, очорнити. І така свята справа перетвориться в гріх. Такі люди, вони мучаться в житті. Вони не живуть, а проживають, і проживають це в стресі. Як правило, потім їхня молитва має такий зміст: “Де ж Ти, Господи? Як Ти на це дивишся? Як то так, що Ти дозволяєш отаким іншим, щоб вони й так далі, зробили, оась вони те і те роблять …” Так ми починаємо Богові вказувати, як Він має в цьому житті бути і що має з кимось зробити.
Можемо тільки собі уявити, як ті люди вмирають. Їм шкода вмерти, бо “хто ж то все буде робити замість мене? Як цей світ буде жити без мене? То все завалиться, як вони зможуть бути без мене?”
Що там потім робиться з тими людьми по ту сторону, я не знаю. А може, першим ділом, що вони зроблять – це прийдуть порядки наводити в Раю? Не знаю… не знаю чи вони потраплять до Раю, у місце спокою і миру.
Але знаємо, що друга сестра, Марія, нагадує нам інших людей. Це ті люди, які попри все знайдуть час подивитися тобі в очі, відкласти свої справи, послухати тебе, бути з тобою, прожити з тобою, тішитися твоєю присутністю. Це ті люди, які завжди вибирають серед всього того різноманіття це “краще — то, що залишається нам на ціле життя, ніколи від нас не відніметься”.
Коли ми пригадаємо своє життя, ми можемо зауважити, що в нашій пам’яті відкладаються прекрасні моменти. Це тоді, коли людина нам подарувала свій час, свою увагу, подарувала нам свою присутність. Це те, що вплинуло на наше життя, змінило нас, зробило наш шлях життя більш комфортним, добрим, яскравішим, красивішим.
Наслідування Марії
Отож як ми хочемо прожити це життя?
У своєму досвіді я мав таку можливість супроводжувати людей, які відходили. І бачив, як відходять ті люди, які подібні до Марії, до тої сестри, яка сиділа в ногах Господа і слухала уважно, які вибирали найкращу частку в своєму житті, – тоді ти зачаровуєшся тим, як вони спокійно переходять до вічності. Спокійно, без стресу, без агонії, без розпачу. Вони нікого не звинувачують, вони нікому нічого не випоминають. Це є люди як заберегли свою свободу тут і на землі і вільними, без привʼязаності відійшли до неба.
Як гарно прожити ціле своє життя подібно, як Богородиця прожила. Як гарно прожити своє життя так, як і ця сестра Марія, щоб з тим миром, яке зберігала ціле своє життя, прийти в місце миру, місце спокою, блаженного спокою.
Ось тому сьогодні це свято – є велике торжество для тих, які вірять, що можна прожити життя, наслідуючи Марію, наслідуючи Пресвяту Богородицю, наслідуючи інших, які перебувають у Бозі, які перебувають з Богом і які йдуть до Бога, до вічного блажества.