Сьогодні ми чуємо притчу про Доброго Батька і двох синів. Ця історія могла бути правдивою історією про сім’ю із труднощами, тобто проблемною сімʼю і Спаситель міг її розказати, порушуючи тему труднощів взаєм між синами. Але насправді ця ісорія відкриває нам велике і незбагненне Таїнство Божої любові до нас, його дітей, і наша поведінка, як виявляється, не є проблемою для Бога, Батько не соромиться мати таких дітей. Він далі продовжує бути добрим батьком. Хоч мимоволі виникає питання: “А чому діти не виросли подібними до доброго Батька?”
Можмео зауважити, що у подібних трудностях виявлютья наші немочі, в яких ми пізнаємо незбагненну і по-людськи не логічну любов Бога до нас. І цих ситуаціях ми стоємо перед вибором: бути подібні до батька, або вчинити зовсім протилежно до Його волі.
Отож, чи ми приймаємо цю любов?
Чи ми захоплюємось цією любовʼю?
Чи ми хочемо так любити наших братів-сестер так, як Бог любить нас?
Бог, Який не має «своїх справ»
У цій історії більше згадується про синів, спадкоємців батьківського добра. Як виявилось, вони на жаль стали лише спадкоємцями лише матеріального добра. Постать самого Батька видається малопомітною – про Нього згадується лише тоді, коли Його згадують сини. Виглядає так, що Батько не жив своїм окремим життям, Він жив для синів. Батько жодного разу не сказав: «Я не маю часу для тебе, я зайнятий своїми справами, у мене своє життя і ти буть самостійним, не муч мене своїми потребами». Все, що Він мав, віддав дітям. Єдине, що залишилось при Ньому – це Його Любов.
Він дарував її радо:
- і тоді, коли вислуховував мрії молодшого сина та задовольнив його прохання;
- і тоді, коли чекав його, вибіг на зустріч, обняв та прийняв у свої обійми після довгих його скитань на межі самознищення;
- і тоді, коли вислуховував дорікання та звинувачення від старшого сина у вигаданій «несправедливості» чи «нерозсудливості».
Любов, що не має страху
Батько протягом усієї історії виявляв лише Любов. Це вражає. Адже людська логіка підказує нам інше: можна було поступити так, щоб не пропало майно, щоб не переживати, де блукає син… Можна було провчити, покарати, щоб запам’ятав на ціле життя. Можна було «закрити рота» старшому, щоб не пащикував і не показував із себе щось…
Божа любов є інша від тієї, яку ми бачили в наших сімʼях, яку ми маємо зараз. Ісус розповідає нам про Батька, який не мав страху любити. Він не боявся втрачати, прощати і приймати.
Правдива любов не має страху, окрім остраху не дати любов.
Кожного разу, коли ми проявляємо любов, ми зростаємо в любові, коли зупиняємо любов, ми перестаємо зростати в любові і її стає все менше.
Атмосфера Божого Дому
Ця притча непомітно відкриває нам правдивий образ нашого Небесного Батька. Ми слухаємо і переживаємо цю історію з думкою про себе. Адже ми також діти нашого Небесного Батька. Ми унаслідували Його Любов?
Готуючись до Великого посту, у цій історії ми отримуємо запрошення до покаяння у нашому хибному сприйнятті Бога. Отримуємо запрошення відчути те, що відчували ці сини – незалежно від того, чи ми «дуже грішні», чи «дуже правильні».
Важливо не закритись від цієї Любові, бо ми ніколи не станемо подібними до Батька. Ми станемо такими, як нас роблять різні обставини життя, як впливають на нас люди чи спокуси злого духа. І тоді ми будемо постійно казати: ” ну так вийшло, ну такі були обставини, ну я ось такий … ”
Але ми маємо вибір і можемо бути подібні до нашого Небесного Батька, якщо будемо відкриті на Його любов і будемо жити в цій атмосфері любові.
Можна жити в Його Домі, але не бути як Він.
Мрія кожного батька-матері, як і Бога – щоб у домі панувала атмосфера миру і любові, взаємної любові. Щоб любов була не тільки від батька, але також взаємною.
Храм, Церква – це Дім Божий. І яка атмосфера панує серед нас?
Чи ми, діти Божі, нагадуємо своєю поведінкою нашого Небесного Батька?
Коли ми живемо так, як самі собі хочемо – це вже не буде Дім нашого Батька, а дім наших похотей, ідей, досягнення цілей і самореалізації. До чого це все приведе: до того, до чого привело синів?
Ця притча немов призупинилась на запрошені батька до старшого сина, щоб той увійшов і щоб відновилась атмосфера любові.
Як на твою думку би продовжилась ця історія?
А може вже подібна історія була у твоєму житті?
Якими б ми не були, як би ми Батька не провокували, Він буде продовжувати нас любити.
Він просто не може інакше, бо наш Бог є Батько, який вміє любити, бо Він є Любов.