Простота – це найкоротший шлях до Бога.
Дорогі браття і сестри у Христі, історія про зустріч сліпонародженого з Ісусом захоплює нас великою простотою зі сторони чоловіка і водночас великою заплутаністю зі сторони тих, котрі не змогли прийняти факт уздоровлення та повірити в Ісуса.
Цей чоловік нічого не просив. Він не кричав до Ісуса, не простягав руки, не благав про зцілення. Він просто сидів – такий, яким народився. І саме до нього підійшов Господь. Це перший великий урок цього Євангелія: Бог приходить до нас і тоді, коли ми просто є – в нашій немочі, в нашій тихій потребі, в нашій щоденній сліпоті.
Подивіться на простоту його послуху. Ісус сказав: “Іди, умийся в купелі Силоамській”. І він пішов. Не запитав: “А як це допоможе?” Не сказав: “Зачекай, я спершу порадюся з рабинами”. Він просто пішов і вмився. І прийшов зрячим. Скільки разів у нашому житті Господь каже нам щось просте – пробач, помирися, поділися, помолися, довірся – а ми починаємо шукати причини, чому це складно, чому це не на часі, чому спершу треба все обдумати? А той сліпий чоловік навчає нас: простий послух відкриває очі. Прочитати все »
Чи в нашій спільноті можуть виявитись діла Божі?
*ВСТУПНІ РОЗДУМИ:*
Дорогі Браття і сестри у Христі, у Євангелії від Івана (Йо. 9, 1-38.) ми читаємо про перебування Ісуса та його учнів в Єрусалимі. Вони вийшли з храму і побачили одного сліпого жебрака, який по-особливому привернув їхню увагу, бо був сліпий від народження.
Зустрічаючи різні ситуації, у кожного з нас виникають якісь думки, припущення, а інколи просте бажання знати: чому так, а не інакше, і врешті чому так сталось? І ми шукаємо пояснення, шукаємо причини, шукаємо винуватців.
Апостоли не тільки мали думки, але мали сміливість озвучити їх і запитати в того, кому довіряли. Важливо підкреслити, що вони мали в кого запитати – це був їхній Учитель. Ми також маємо можливість запитати в Ісуса, якщо почуваємось Його учнями. Ми також можемо отримати відповідь, навіть, якщо вона буде не такою, яку ми очікували. Прочитати все »
Дорогі браття і сестри у Христі,
Воскресіння Христа – це надія, яка скеровує наш погляд у майбутнє, у радісне майбутнє.
Минуле вже немає сили, бо нас все більше захоплює те, що Бог приготував кожному з нас.
Воскресіння Христове – це Божа Воля, яка виявилася для людства, щоб ми відвернулись від грішного минулого і поглянули у вічне майбутнє із великою надією на вічну радість. Гріх залишає після себе смуток і журбу. Смерть – це наслідок гріха і тому кінець людського життя супроводжувався смутком. Похорони в минулому тривали кілька днів, а інколи тижнів, щоб показати журбу за померлим, щоб якось продовжити ще на якийсь час його присутність.
Але Христос Своїм воскресінням нам дав інше розуміння смерті: смерть- це, як виявилось, перехід до вічного життя, це очікування на воскресіння нашого фізичного тіла, це повернення до втраченого Раю, це повернення до радості бути з Небесним Батьком.
Тому ми запрошенні дивитись вперед, у майбутнє.
На те Христос прийшов, щоб нас звільнити від тягару грішного минулого, від пошуку винних, від думки про покарання за якийсь гріх, хто зна в якому поколінні.
Християни покликані жити поглядом надії і продовжувати скеровувати погляд інших до майбутнього, і в цьому може допомогти нам віра у воскреслого Христа; а це слухати Його і виконувати Його настанови.
Зауважте, що віра – це рішення дивитись у майбутнє. (більше…)
Поки я у світі, я – світло світу.(Ісус). Християни – це ті, хто має відповідь згори
Христос воскрес і для тих, хто перебуває в темряві
Христос воскрес!
Дорогі Браття і сестри у Христі, у цю неділю продовжуємо Торжество Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа! Пригадуємо, як воскреслий Ісус об’являвся своїм апостолам продовж 40 днів і утверджував їх у вірі. Сьогодні у 6 неділя після Пасхи Свята Церква звертає увагу на людей, які не є зрячі, їх називають ще ті, що перебувають у темряві.
Апостоли сьогодні порушують тему зв’язку недосконалості людини із гріхом.
Питання “Чому ми маємо трудності в нашому житті, які пов’язані із нашим тілом, душею та нашим суспільним становищем?” завжди турбувало людину. Тому що тоді поняття щастя поєднувалося із станом, коли ти не маєш трудностей.
І коли у тебе виникають найменші трудності, тоді вони тобі приносять відчуття нещастя. Але трудності є у всіх, і так виходить, що всі ми є нещасливі.
Ми навчилися порівнювати: хтось більше має трудностей, а хтось має менше трудностей. І тоді відчуття бути “щасливою людиною” до нас повернулося через те, щоб мати менші трудності ніж інші. Коли ми дивимося на людей і кажемо, яке є нещастя тих людей! Мене тільки кажемо про них, що вони є нещасливі, але також ставимо на них клеймо: що вони покарані.
Так було і з апостолами, що вони були виховані духовній культурі, що люди, які мають менші труднощі, то вони благословенні, а ті, які мають великі труднощі, це люди покарані, тому вони показують свою вину, або провину інших. Прочитати все »
В якого ти Бога віриш: караючого чи люблячого?
Христос воскрес
Дорогі браття і сестри у Христі, у сьогоднішньому уривку Євангелії від Івана (Йоана 9, 1-38). Ми згадуємо чоловіка, який був народжений сліпим. Ми чуємо запитання апостолів, яке нагадує також і багато наших подібних запитань: чому? за що? хто винен?
Саме ці запитання говорять нам про те, що є багато в нашому житті такого, що ми не в силі зрозуміти і охопити своїм розумом, бо це виходить за межі логіки нашого мислення. Приклад ситуації життя сліпого показує, що люди того часу і, мабуть сьогодні, думали по-своєму: якщо ти не такий, як всі, якщо ти маєш вади, то тебе покарано. Бо у нашому житті так є: ми нагороджуємо за добро і за кривду жадаємо помсти.
так виховували нас і так ми зрозуміли слово справедливість. У певній мірі батьки були нашими першими суддями. До того всього ми почали сприймати Бога, як головного Суддю, бо там, де ми не можемо винести вирок, там має бути Бог-суддя… Прочитати все »