Дорогі браття і сестри у Христі, радість Воскресіння Христа – це сила, яка перемагає все, що засмучує людину.
Смуток людини прийшов від гріха і від наслідків гріха.
Бог створив людину для радості. Коли стався гріх, то Творець не відмовився від Своєї доброї волі, щоб людина жила у радості. Впродовж людської історії Бог спасав людину від смутку земського і від смутку вічного.
Христове воскресіння – це перемога над найбільшим смутком, що приходив до людини через смертне життя. Тому смерть – це більше не панує, не ставить крапку в людському житті, бо є надія на воскресіння, бо є вже продовження.
Син Божий Своїм воскресінням відкрив ворота раю і кожен, хто взяв свій хрест і йде за Христом, може за воскреслим Сином Божим увійти в цей рай!
В історії про зустріч із Самарянкою ми згадуємо всіх, хто має смуток, хто став заручником смутку.
Смуток може бути з різних причин. Переважно – це вираз нашої невдоволеності. Ми можемо засмучуватись від того, що сталось, від того, що зараз переживаємо і, навіть, від того, що може ще статись. Смуток можемо зауважити і в маленьких дітей. Але на відміну від дорослих, діти стараються швидко покинути цей стан і повернутись до радості.
А дорослі можуть затягувати смуток. Вся справа в тому, що назбируються різні невирішені справи, накопичуються невдоволення і людина звикає, що на її обличчі вираз постійної засмученості, а інколи ми жартуючи кажемо “серйозності”.
Факт, що радість, на превеликий жаль, стає рідкістю, чимось надзвичайним.
Затяжний стан смутку вказує на відчуття безнадії, тобто, що тут вже нічого не можна змінити до кращого. Нам важко це прийняти і ми ще більше засмучуємось. Єдиним, що залишається – це терпіти і залишити на потім: а може якось само…
Зауважмо: коли зʼявляється надія, тоді смуток нас покидає і наше серце наповнюється радістю. (більше…)
Бог – живий і виводить нас із кризи, але чи ми це Йому дозволяємо?
Дорогі браття і сестри, визнавати воскресіння Ісуса – це визнавати те, що Він живий. Наш месія далі перебуває з нами і супроводжує кожного з нас на дорозі життя. Його ми можемо зустріти не тільки, коли у нас є фізичні болі і трудності, як ми про це згадували у минулу неділю. Бог нас зустрічає у нашій щоденності: при роботі, відпочинку, у сімейному колі. Сьогодні св.Церква пропонує до роздумів уривок із Євангелії від Івана (4:5-42 ), де розповідається про зустріч із Самарянкою біля криниці у простому щоденні. Прочитати все »
Пасха – це відновити свою довіру до Бога, щоб бути перемінені, як та жінка, навіть покличемо інших…
Дорогі браття і сестри, у цей пасхальний час згадка про розмову між Ісусом та жінкою-Самарянкою нагадує нам простий людський процес, який називаємо “Спілкування”. Читаючи уважно про цю подію, відчуваємо, що тут більше переважав монолог ніж діалог і це при тому, що вони говорили по черзі.
Як Ісус, так і жінка часто вживали ті самі слова , але вели свою тему розмови. Кожен з них вживав слова у своєму значенні. Так деколи є: люди говорять про одне і теж, але розуміють зовсім інше. Розмова не “клеїться”, стаються зайві непорозуміння і навіть сварка.