Ісус доторкнувся до мар – Боже слово має торкнутись тебе, щоб дати тобі життя
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки ( Лк. 7, 11 16) , ми читаємо зворушуючу розповідь про похорон сина вдови, жінки, яка вже зазнала втрати свого чоловіка, а тепер лежить мертвим єдиний син. Хоч зібралось багато людей довкола неї, але відчуття одинокості у цьому світі примножувало це горе.
Які би ми, люди, не були черствими, чи байдужими, чи зайнятими справами цього світу, чи в ейфорії безтурботності, але звістка про смерть торкає кожну людину, бо перед смертю зупиняються всі, бо розуміють, що тут йдеться про останні речі в земському житті людини. Тут є зустріч із істиною, яку пізнає кожен народжений.
До смерті, до світу померлих ставляться у різний спосіб: хтось боїться, хтось вшановує, хтось уникає розмови про це. Але кожен в глибині душі відчуває, що рано чи пізно зустрінеться із цією темою: буде втрата в сім’ї чи серед друзів, може випадково зустрінути похоронну процесію, або ж відчуття смерті торкнеться і самої людини і людина призупиняється.
Дуже часто люди забуваються, що шлях кожної людини зупиниться і тому вартує пам’ятати про це. Прочитати все »
Про подію успіння Богородиці не згадано в Євангелії. На це були різні причини і тому ця подія – є виявом нашої віри у праведне життя Марії, матері Божої, яка удостоїлась не смерті, що є карою за гріх, а удостоїлась успіння, що є виявом Божої справедливості!
Ще кілька днів тому, ми згадували про подію преображення Ісуса і згадували про те, як Він розмовляв із двома пророками Старого заповіту, які були взяті на небо і не зазнали тління. Ми не знайдемо на землі їхніх могил. Також вартує зауважити, що по сьогодні є свідчення тих, які мали видіння Пречистої Діви Марії і вона обʼявлялась у тілі.
Тому вшанування цієї події – це водночас пригадка про наш шлях за Ісусом, який не завершується на цій землі, а буде мати продоження на небесах. (більше…)
Ті, котрі слухають Боже слово і зберігають Його, ті – БЛАЖЕННІ за ЖИТТЯ і в УСПЕННІ
Дорогі брати і сестри у Христі, святкуючи Торжество Успення Пресвятої Богородиці, ми долучаємося до апостолів, котрі прийшли, щоб вшанувати її Блаженний спочинок.
Це Торжество не сповнене смутку, згадуючи такий делікатний момент. Адже ми згадуємо завершення життя земського і початок небесного, згадуємо злуку Сина і Його Матері, повернення до втраченого Раю.
Ми разом із апостолами розділяємо цю радість. Прочитати все »
Віримо тільки у смерть чи ще у воскресіння?
В уривку в Євангелії від Луки (від Луки 7:11-16) розповідається історія про воскресіння сина вдови. Слово “смерть” було дуже близьким словом для жінки, яка втратила чоловіка і тепер сина. Із цим словом приходять різні пережиття, емоції. Багато із них пов’язані із смутком, плачем, журбою.
Забуваєш? Що ж, тоді нагадуй собі… , або про те, як культурно нагадують про смерть
Сучасний світ повний різноманітної інформації, повний різних винаходів і пропозицій. З кожним днем стає все більш неможливо бодай ознайомитися, а не те, що б пам’ятати про це все.
У якийсь момент задумуєшся і усвідомлюєш цю незчисленність і те, що водночас сам є якоюсь частиною цього універсу, немов маленька піщинка.
І так твоє життя у цьому хаосі може просто десь згубитись, а потім стати забутим і незаміченим. Саме тому, ти час від часу нагадуєш іншим про своє існування, як це роблять інші з тобою. Сідаєш перед телевізором і тобі відомі фірми часто нагадують, що вони ще є. Йдеш по вулиці, а рекламні стенди все частіше привертаються увагу, щоб ти часом не забув про необхідні для життя речі.
Одного дня вирішив просто пройтися десь, щоб пізнати частину того, що є скарбом і може мене збагатити. Йду по вулицях старого містечка та й оглядаю стародавні пам’ятки. Вони лишень своєю присутністю вже нам щось нагадують, а точніше – історію, говорять про те, що було колись давно. Прочитати все »