Хай Бог тебе благословить

Зло само від себе не береться, його хтось показав

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ Вересень 5, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

У святу неділю мама із дитиною увійшли до Божого храму. Підійшли до ікони і побожно вклонились, відійшли на ліву сторону на своє звичайне місце.  Уста матері почали шептати молитву, а дитя спостерігало уважно і потім собі щось почало шептати. Було досить багато людей в церкві і дитинка цікаво розглядала усіх. Оглянувшись назад, вона чомусь насупила брови і покривилась, як виявилось потім, в сторону бабусі, котра стояла відразу за ними. Звичайно бабуся обурилась і буркнула: “Ох, які діти тепер не виховані. Минулого разу ти сміялась з мене, а тепер ще й кривишся. Хіба тебе мама не навчила, що  не можна кривитися, та ще й в церкві і до старшої людини?”
Дитя нічого не відповіло. Воно просто ще не вміло говорити. Натомість мама, вже закінчивши свою молитву, обернулась і тихо на вухо промовила: “Я її завжди вчила усміхатися до всіх, а от де вона навчилась хмуритись, не знаю… дивно якось. Вибачайте вже нас і того, хто так погано навчив цю малечу”.

Тої Літургії отець говорив проповідь про заповідь Христа, щоб уважали на дітей і учили їх всього лише доброго, бо діти вбирають все, а потім закінчив словами: Що ви хочете, що б люди вам робили, те і ви чиніть їм.

Бабця любила слухати молодого отця, він часто розказував різні історії, щоб краще можна було зрозуміти проповідь і запам’ятати її. Цього разу ніякої історії не розказав. Бабуся на це й не звернула увагу, адже вона мала свою історію, завдяки якій вона добре зрозуміла, що зло само від себе не береться, його хтось показав. Йдучи по дорозі до дому, вона постійно шептала: “Господи, помилуй мене і це дитя”.

Люди зауважили, що набундючена бабуся більше не приходила до церкви, а от з’явилась якась інша старша жіночка, яка була радісна і усміхнена, і навіть зовнішньо дуже нагадувала ту колишню бабусю.

Переглядів було:973

Відгуків є 3

  1. Oksanka

    Дуже гарна і правдива історія. Ми часто забуваємо, що самі показуємо злий приклад дітям. А після цього кажемо, хто ж це такого навчив мою дитину, я цього не робив. Вважаймо на свої вчинки та слова.

  2. Galynka

    Згадалась одна історія.
    Одна бабуся жила з сім*єю свого сина. Вона старішала і у неї починались трястись руки. Часто за обідом вона кидала виделку чи якусь страву на підлогу . Син спорудив їй маленький столик в кутку кімнати і вона тепер їла окремо зі сльозами на очах, але цього ніхто не бачив. Одного разу її внучка гралась кубиками. На запитання батька: “Що ти будуєш?”, – вона відповіла: “Столик в кутку кімнати для вас з мамою, коли ви будете старенькі”. Чоловік зрозумів свою помилку і відтоді старенька обідала зі всіма, а на впавшу зі столу виделку ніхто не звертав уваги.

    Інколи краще вчитись у дітей, ніж вчити дітей.

  3. Yur

    Радісною повинна бути душа. Діти, як ніхто уміють це розпізнавати.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.