Дорогі брати і сестри у Христі, притча «Про Виноградник і виноградарів» (Мф. 21, 33-42 ) показує нам  велику Любов і велику ненависть, Безкорисливу Доброту і заздрісне зло. Із простої притчі бачимо наскільки є великою Божа Любов, яка терпить і очікує на навернення грішника, яка бажає лише одного: щастя для Людини. Притча також вказує на те, що всьому приходить кінець. Терпеливості і очікуванню також … Саме тому, одним із великих гріхів вважається “надмірна надія на Боже Милосердя”.
В цьому світі нічого не проходить безслідно.

Це стається тоді, коли ми не зважаємо на Божі перестороги, поучення, заповіді, а ставимось до всього того байдуже, думаючи, що нам і так все пройде. Ми добре знаємо, ніщо не проходить безслідно. Живучи у такій духовній байдужості, засліплена спокусою людина не бачить наслідків своїх учинків, в неї на думці є лише ілюзія і фантазія. Але це тільки в думках, а на ділі все стається по-іншому.
В цьому світі нічого не проходить безслідно. Все має своє логічне завершення. Каже Христос: добре дерево родить добрі плоди, а лихе – лихі. Тому не можна мати погані цілі, думаючи, що все буде добре. Не можна, роблячи зло, сподіватися, що все вийде на добро.
Приклад екології показує, який ми отримали спадок від тих, хто був перед  нами. А що ми готуємо нашим нащадкам?
Приклад наших родин теж може ясно показати, як передається благословення і прокляття. Ми успадкували від наших рідних, і багато чого в житті нашому сталось багато не за нашою участю, а що ми передамо наших потомкам?
Маємо бути свідомі того, що із кожним злим вчинком ми втрачаємо Божу ласку і віддалюємось від Бога. А з кожним добрим ділом та вірністю Богу ми затримуємо і помножуємо Божу ласку. Доказів в цьому ми не потребуємо, наше життя є цим доказом.
Втратити ласку – це відмовитися і втратити Боже благословення, Його опіку. В такому разі ми залишимось ні з чим, а мали раніше все для життя. Тепер інші отримають і будуть щасливі!
Господь Бог кожного разу перед початком: дня, справи чи рішення вже приготував Благословення. Ти не попросив, а отже не отримав. Його отримає хтось інший.
Та все ж, що могло стати причиною того, що виноградарі, маючи і так все, захотіли більшого?
Одна із них – це «жадоба стати власником»
Мати своє і його посідати – це не є погана думка, але хіба ціною того, що забрати в іншого? Легкий шлях не завжди добрий. Захотілось мати все і відразу… і в результаті втратили все і відразу …
Чи це не нагадує нам наші спокуси, які подібно мучать нас? Заохочують нас мати багато, але в кінцевому результаті ми позбавляємось теж багато, або ж і всього. Спокуса неуміреності і пожадання може засліпити так, що людина не завагається навіть вбити іншу людину, привласнити нечесно її надбання і цим самим знищити в собі все добро.
Бути вдячними і пам’ятати про Божу милість
Насправді ця притча була звернена найперше до ізраїльського вибраного народу, який у своїй історії часто був засліплений різними спокусами. Бог, люблячи людей, прощав їм багато і визволяв їх з різних бід, даруючи їм шанс за шансом. Прихід Сина Божого – це був останній шанс для вибраного народу, щоб той покаявся і навернувся.
Христос говорить: „Кажу вам: відніметься від вас Царство Боже і дасться народові, що буде приносити плоди його” (Мт. 21:43).
Дехто із вибраного народу прийняв Спасіння, а інші ні. Таким чином благословення вибраного народу перейшло із конкретної нації на всіх, хто увірував і прийняв спасіння від Ісуса Христа.
За ці 2000 років ми можемо побачити велику трагедію ізраїльського народу і також великий розквіт тих, хто прийняв християнство. Це явні знаки дії і втрати благословення.
Притча стосується і нас
Щось подібно є в житті кожного з нас. Бути охрещеним і носити хрестик, ставити свічку і молитися – це ще не все. “Бо не всі ті, що взивають: “Господи, Господи спасуться” каже Господь” , а в іншому місці каже: “Блаженні ті, що слухають слово Боже і його виконуть” .
Таким чином ми хоч і зараховані до вибраного народу Божого, але завжди можемо втратити це благословення, яке буде дане тому “що буде приносити плоди”.