Хай Бог тебе благословить

Дім Божий – дім молитви? Чи з нього зробили печеру розбишак?

Розділ: Духовні роздуми. Написав о.Віталій ~ Лютий 2, 2011. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Коли ми додаємо до слова прикметник, то підкреслюємо особливість предмету чи особи, про яких говоримо i доповнюємо, уточнюємо та збагачуємо зміст того слова.
Кажемо: “Дім Божий” і цим вказуємо, що це власність Божа. У Божому домі маємо поводитися по-Божому: цим виявляємо повагу до Господаря і стягаємо на себе Його милість. Не добре посягати на власність Бога і робити з неї те, що хочемо.
“Дім Божий – є домом молитви” – Так соромив наш Спаситель тих, котрі не поводились по-Божому у храмі Господньому, в Єрусалимі.

В Домі Божому ми маємо знаходити спасіння
Часто люди запитуються: як правильно вести себе у храмі Божому? І важко відповісти конкретними порадами, бо церковна культура – це не закон, це душа народу, яка у різний час по-різному виявляла свою прославу і честь Богу. У кожному храмі є свої місцеві традиції. Буває так, що в одному храмі на щось більше звертається, а в іншому на інше. Але це не має творити суперечку чи взаємний докір. Все має бути скероване на прославу Бога і тому Він єдиний, хто має приймати і судити: чи належну йому воздали хвалу чи ні.

Та все ж існують деякі правила і дороговкази, які мають лише допомогти як у приватній молитві, так у Богослуженнях церковної спільноти.
Усе, що робимо у храмі має вести нас до спасіння. У храмі ми спасаємось від всякого зла і всіх його ангелів. Саме тому ми, коли відрікались злого, то дивились на вхідні двері храму у сторону світу, а коли з’єднювались із Христом, то дивились у глибину Храму, бо в ньому є наше спасіння, у храмі переживаємо на собі глибоку злуку із Богом.
В Домі Божому ми освячуємось. Твориться молитва за нас і ми вимолюємо інших. Приймаємо благословення і самі благословляємо. Намолені храми навіть тишиною промовляють до страждущих душ. Дім Божий – це наше прибіжище, де можемо вилити біль душі і відчути близькість Божої ласки. Хоч Бог не проживає лише в рукотворних храмах, але багато свідчать: “Добре бути в храмі” –  так багато говорять.
Що ж робити тоді, коли ти змушений виходити із храму, де знайти місце, щоб відчути присутність Бога?
Колись людина вважала, що Бог є дуже далеко від неї та єдине, що єднало – це була віра. Згодом Бог  наказав людині збудувати шатро, а потім виріс храм в Єрусалимі. Людина тоді вже могла відчувати дуже близько Божу присутність. Навіть у видимий спосіб. Настав час і Бог ще більше наблизився до людини, бо поселився в людині, у лоні Марії, яку з часом назвали Богородицею.
Апостол Павло, відчуваючи живу присутність Спасителя, в першому посланні до Коринтян повчає: „Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!” (1Кор. 6:19-20).
Хрищення – це був момент, коли наше тіло було Освячено і Помазано Святим Миром нам на спасіння. Відразу, згідно обряду, ми слухали Боже слово і потім священик запричащав нас. Ми вповні прийняли Христа і стали Його оселею.
Місцем для перебування Бога є в самій людині
Наше тіло –  це також місце для, яке у повному значенні має стати Божим Домом, в якому ми маємо знаходити спасіння, освячення і притулок. Хто це пізнав, той не ухиляється нагоди, щоб: прийняти Святе Причастя і тоді – тіло твоє буде кивотом для Євхаристійного Христа. Є також багато чого іншого, що може незамітно перемінити наше тіло у повноцінний храм!
Багато хто з людей так із робив. Таких людей називають “Богоносцями”. Такі люди несуть в собі Бога і де б вони не були, поруч із ними відчувалась присутність Бога. Адже Бог був дуже близько – у серці людини, а тіло було самим храмом намоленим, чистим і затишним.
Храм твоєї душі – це буде місце для Бога чи “печерою розбійників”?

Скоро Піст – час покаяння!

Переглядів було:2067

Ключові слова до цього допису: ,

1 відгук

  1. sofia

    Как мудро сказано: “Храм твоей души”. Мы ведь даже не задумываемся над этим. “Храм моей души” – пожалуй более четко определяет место МОЕЙ души, моего принятия Бога, моего отношения к Богу. Я часто вижу людей молящихся в храме, они припадают на колени, шепчут молитвы, искренне молятся Богу, а за храмом, ведут себя не по-Божьему. Куда деваются те молитвы? Почему в сердце сидят обида и злость? Почему не признают своего брата или сестру во Христе? Ревность, зависть, гордость выплескиваются наружу в виде оскорблений и злости. Что это? Показная любовь к Богу или непонимание Божьей истины, а может каждый понимает Божьи заповеди, так как ему выгодно? Если в грязный кувшин налить чистой воды, то и вода в нем протухнет. А если в чистый кувшин налить чистой воды, то ею приятно будет утолить жажду. Очищенный сосуд блестит, сверкает, своим блеском и чистотой он притягивает внимание, его хочется потрогать, им любуешься. И когда мы встречаем человека, который несет в своем сердце Божье слово, когда от него исходит чистота, благодать и мудрое слово, то сразу понимаешь, что встретил особого человека, необыкновенного человека. Вот таким наверное и есть сам Бог!

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.