Дорогі в Христі браття і сестри, читаючи цю історію про паралітика та його добрих друзів (Євангелія від Матея 9:2), зворушуємося від самого факту підтримки віруючих друзів, адже завдяки їхньому заступництву, носінню тягара розслаблений отримує духовне і тілесне зцілення.
“І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”
Важливо мати добрих друзів довкола себе, які у слушний час візьмуть твій тягар на себе та докладуть зусиль, щоб допомогти тобі! Важливо бути самим добрим другом, щоб побачити трудність іншого і допомогти йому. Без зв’язку дружніх відносин ми станемо тільки діловими партнерами по життю, де відносини між людьми будуть мати виключно ділових характер. Це не реально? Як що ви заперечуєте, значить ви ще живете духовними цінностями, якщо маєте лише сумнів, значить мали вже досвід, коли друзі стали елементом вигоди, були використані у власних цілях і потім забуті. Найгірше – це тоді, коли дійсно почнемо жити у вигідній дружбі, де не буде жертвенності.
Добрих друзів єднає жертвенна любов, яка в теперішній час може бути в небезпеці
У теперішній час дивимось у телевізор, переглядаємо газети, заглядаємо у Однокласники, Файсбук і вже звикаємо, що ознайомившись з новинам перегодимо до простої реакції: зітхнути, або ж зрадіти, виразити співчуття чи поставити “подобається”, а далі? … а далі  перейти до іншої теми. Ми стаємо зовнішніми спостерігачами і часто бездіяльними. Знаємо багато про інших, але залишаємось при цьому в стороні.
Спостереження за людською неміччю зі сторони, будучи бездіяльним, це один із кроків до знищення правдивої дружби, яку ми легко пропонуємо і потверджуємо у соціальних сітях.
Увага! Така віртуальна дружба може поступово перекинутися і на наше щоденне “живе життя”.
Ми, християни, маємо пам’ятати про те, що Христос нас учить жертвенної любові, жертвенної дружби. Ми покликані нести тягарі один одного. А бути бездіяльним спостерігачем, що шукає постійні оправдання, що не може нічим допомогти, а потім у звичайному житті стояти в стороні – це стиль християнського життя. Зайві труднощі, штучні проблеми, які викликані сучасним псевдорозвинутим суспільство змушують людину закритися у собі, при цьому закрити очі на дійсні труднощі у ближніх.
Пригадується сум і розпач одного бізнесмена, який призупинив свою благодійність через те, що мав утиски зі сторони податкової інспекції та інших структур. Вирішував накинуті кимось проблеми в той час, коли інші страждали від не можливості прогодувати свою сім’ю.
Мабуть і у вас були такі ситуації, коли допомогти чужому стало неможливо, бо хтось тобі створював штучні труднощі.
Пошуки щастя в легкому, безтурботному житті, де тільки все веселе і гучне, – це все більше цікавить молодь, а це означає, що таким буде майбутнє суспільства. Майбутнє без жертвенної любові, яка щодня буде приносити себе в жертву. Яким буде воно?
У такому середовищі для духовних осіб нелегко проповідувати і свідчити жертвенну любов.
Деколи до нас приходять спокуси залишити цю жертвенну любов. Оосбливо це стається тоді, коли ми перестаємо жити Єванлією і перестаємо памя’тати про євангельскі історії. Якщо ж ми, християни, залишимо цю жертвенну любов і підемо за прикладом вигоди, зручності, то це буде самогогубство для суспільства і знищення людства.
І навіть у такий час, при таких умовах ми не можемо зупинити цю жертвенну любов, адже живучи нею, даруючи її, ми проповідуєм її, даємо їй продовження.

Доброта не тільки на свої плечах, довіритись Христу
Поряд і людською з байдужістю і егоїзмом, яку подекуди ми зустрічаємо у сьогоднішньому суспільстві ще можемо спостерегти інших людей, які змішали доброту із власним егоїзмом. Їх можна легко зауважити в часі творення доброти. Напочатку вся увага зосереджена на них самих і на їхніх силах, а коли приходить виснаження, тоді приходить втома від добра.
Історія із розслабленим нагадує нам, щоб ми пам’ятали про Христа і наближували людей до Нього, бо Він є правдивий лікар душ і тілес наших. Що в наших силах – те робимо, що ні – віддаємо і довіряємо Христу.
Послання апостола Павла до Римлян 12:6-14
Маючи ж, згідно з даною нам благодаттю, різні дари: коли то дар пророцтва, виконуймо його мірою віри; хто має дар служіння, нехай служить; хто навчання, нехай навчає; 8  хто напоумлення, нехай напоумляє. Хто дає – у простоті; хто головує – дбайливо; хто милосердиться – то з радістю. Любов нехай буде нелицемірна; ненавидівши зло, приставайте до добра. Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте. В ревності не будьте ліниві, духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі; святих у потребах спомагайте і дбайте про гостинність. Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте.