Хай Бог тебе благословить

Досягнути щастя разом

Розділ: Цікаві історії. Написав о.Віталій ~ 26 Листопада, 2007. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Працювати разом – це нелегко, але єдиний шлях до спільного щастя …
Жити Працювати разом – це нелегко, але єдиний шлях до спільного щастя …
Жити разом – це також нелегко, але це єдиний шлях, щоб розділити це щастя …
Кожен, хто шукає добра для всіх, нехай почне залучати всіх до спільного діла.

Один великий вельможа шукав вірного управителя для свого великого царства. І послав він двох кандидатів на випробування. Цар показав дві гори і повідомив, що під ними є скарб. Якщо вони до нього дістануться, то він буде їхній і водночас вони будуть мати цю почесну посаду «Управитель цілого царства».
І почалось змагання. Один із кандидатів відразу, щоб не гаяти часу, почав копати і добиратися до цінного скарбу. Це було нелегко, бо ґрунт обсипався і тому землю потрібно було просто пересипати на друге місце. Робота з кожним метром ставала все більш виснажливою. Сили покидали, але було велике бажання досягнути мети: Скарб і почесна посада постійно крутились в думках.
Та все ж на фоні такої виснажливої праці найбільше вражало те, що друга гора залишилась неторканою. Інший чоловік, кандидат на престижну посаду, десь зник. Може він злякався перед такою великою горою, або просто зневірився у своїх силах, а може десь набирався сил… У кожному випадку цього ніхто не знав?
Час минав. Одна гора меншала, а друга залишалась на місці.
І ось, настав останній день терміну виконання завдання. Приїхав вельможа подивитись на свого майбутнього замісника. Працьовитий слуга вже майже дістався до скарбу. Він хоч і був дуже знесилений, але все ж таки завдання планував виконати у визначений термін. Іншого слуги ще не було від часу першої зустрічі.
Та раптом почувся великий шум і в одну хвилю з’явився великий натовп людей. Вони поступово підходили до гори і брали пригорщню землі та відносили в різні сторони. Все проходило дуже жваво і весело. Друга гора у короткий термін зменшувалась.
А час виконання завдання доходив до кінця.
І ось, перший слуга дістався до скарбу. Він знайшов скарб і з останніх сил впав на нього. Радості не було меж він стиснув цей скарб і просто тішився досягнутим.
У цей же час іншому слузі повідомили, що скарб найшли і він поспішив до нього. Повний радості взяв цей скарб і на великий подив усім почав ділитись знахідкою. Люди раділи і тішились.
Тоді великий вельможа підняв високо руку і всі затихли. Він звернувся до першого кандидата: «Ти заслужив свій скарб своєю працею і він твій. І бачу у тебе вже немає сил, щоб виконати інше завдання…. Тому іди з миром».
А до іншого сказав із загадковою посмішкою: «А ти, здобувши скарб, його втратив. Зате ти здобув серця моїх людей. Тому тебе настановляю моїм управителем, хоча ти ним вже сам став».
Всі люди голосно скрикнули в похвалу свому вельможі, бо прийняв мудре рішення.
разом – це також нелегко, але це єдиний шлях, щоб розділити це щастя …
Кожен, хто шукає добра для всіх, нехай почне залучати всіх до спільного діла.

Один великий вельможа шукав вірного управителя для свого великого царства. І послав він двох кандидатів на випробування. Цар показав дві гори і повідомив, що під ними є скарб. Якщо вони до нього дістануться, то він буде їхній і водночас вони будуть мати цю почесну посаду «Управитель цілого царства».
І почалось змагання. Один із кандидатів відразу, щоб не гаяти часу, почав копати і добиратися до цінного скарбу. Це було нелегко, бо ґрунт обсипався і тому землю потрібно було просто пересипати на друге місце. Робота з кожним метром ставала все більш виснажливою. Сили покидали, але було велике бажання досягнути мети: Скарб і почесна посада постійно крутились в думках.
Та все ж на фоні такої виснажливої праці найбільше вражало те, що друга гора залишилась неторканою. Інший чоловік, кандидат на престижну посаду, десь зник. Може він злякався перед такою великою горою, або просто зневірився у своїх силах, а може десь набирався сил… У кожному випадку цього ніхто не знав?
Час минав. Одна гора меншала, а друга залишалась на місці.
І ось, настав останній день терміну виконання завдання. Приїхав вельможа подивитись на свого майбутнього замісника. Працьовитий слуга вже майже дістався до скарбу. Він хоч і був дуже знесилений, але все ж таки завдання планував виконати у визначений термін. Іншого слуги ще не було від часу першої зустрічі.
Та раптом почувся великий шум і в одну хвилю з’явився великий натовп людей. Вони поступово підходили до гори і брали пригорщню землі та відносили в різні сторони. Все проходило дуже жваво і весело. Друга гора у короткий термін зменшувалась.
А час виконання завдання доходив до кінця.
І ось, перший слуга дістався до скарбу. Він знайшов скарб і з останніх сил впав на нього. Радості не було меж він стиснув цей скарб і просто тішився досягнутим.
У цей же час іншому слузі повідомили, що скарб найшли і він поспішив до нього. Повний радості взяв цей скарб і на великий подив усім почав ділитись знахідкою. Люди раділи і тішились.
Тоді великий вельможа підняв високо руку і всі затихли. Він звернувся до першого кандидата: «Ти заслужив свій скарб своєю працею і він твій. І бачу у тебе вже немає сил, щоб виконати інше завдання…. Тому іди з миром».
А до іншого сказав із загадковою посмішкою: «А ти, здобувши скарб, його втратив. Зате ти здобув серця моїх людей. Тому тебе настановляю моїм управителем, хоча ти ним вже сам став».
Всі люди голосно скрикнули в похвалу своєму вельможі, бо прийняв мудре рішення.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.