Одного разу син запитав у матері: « Чому ти, коли хочеш молитися, запалюєш свічку?»
«Це для того, щоб побачити обличчя Христа на іконі!» – спокійно відповіла мама.
– Але в той же момент ти вимикаєш всюди світло… – це ж нерозумно! – бурно запротестував син.
– Може й так, та все ж свічка мені допомагає бачити обличчя Христа і більше нічого – з покорою відповіла мама.
Минуло багато років. Одного вечора мати випадково заглянула у кімнату до сина. Дивним було те, що син сидів на колінах і у руках тримав ікону, губи його шось шепотіли, а очі його були закриті.
Це дуже гарне оповідання !!! Наштовхує на багато роздумів! Чому коли діти під наглядом батьків моляться ходять до церкви сповідаються причащаються, ростуть розвиваються і направду є щасливі!!! А коли виростають ідуть від батьків, забувають про церкву молитву і віддаляються від Бога. Стають подібні до блудного сина який взяв все що йому належить у батькака і жив так поки не прогайнував усе!!!! І добре шо ще повернувся до батька, згадав про те що Він у нього є!!!! Тому краще не шукаи іншого щастя ніж у Бозі!!!!!!!! Бо його там немає!!!!!!!