Хай Бог тебе благословить

Сьогодні в Українських церквах відзначають “День хворого”

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Травень 10, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Не можемо назвати – це святом, бо святкувати те, що ти перебуваєш в хворобі, не є логічним. Хіба можеш радіти від того, що приносить тобі біль?
Сьогодні хочемо насамперед звернути особливу увагу на хворобу і на хворих. Хочемо сьогодні за них молитися, хочемо їх підтримати і хочемо навчитися від них. Це і буде наше святкування. Святковий день – це святий день, особливий день. Нехай у цьому дні освячуються хворі і всі, хто поруч них.
Хвороба – це удар по нашому житті
Кожного разу, коли приходить слабість, нас немов вибиває із ритму життя і ми сходимо на сторону з дороги життя. Ми усамітнюємося і віддаляємось від інших, щоб приділити більше уваги собі та щоб не заважати іншим у їхньому житті.
В той же час суспільство далі продовжує свій хід, але вже без нас. Тому ми, щоб не втратити нічого, хочемо чим швидше виздоровіти. Докладаємо усіх зусиль і коштів, лиш тільки би стати на ноги і влитися в цей хаос. Саме тому найбільш трагічним для людини є факт невиліковності.
Мудрість каже: палка має 2 кінці! Чи є так із хворобою?
Позитивна сторона хвороби існує також. Думаю, що мені ніхто не заперечить, що саме завдяки хворобі ми навчились багато. Власні хвороби нам відкрили повагу до життя і покору перед іншими, а чужі хвороби розбуджуть в нас милосердя.
Часто в часі хвороби ми мали нагоду до переосмислення життя, до поглиблення своїх знань. Це був час для себе.
Сьогодні все частіше говориться про взаємозв’язок між душею і тілом. В здоровому тілі є і здоровий дух. Так як здоровий дух також впливає на уздоровлення тіла, ми повинні саме з цього принципу починати лікування.
Ще здавна люди зауважили, що початком лікування має бути Сповідь і прошення про прощення у тих, перед ким сталася провина.
Молитва священика і особиста молитва були не тільки помічними, але часто основними ліками. Віра для багатьох залишається єдиним ліком.
На цій землі часто чути заклики про рівність і справедливість. Заклики закликами, а правда є та, що всі ми є рівні перед спокусою, перед хворобою і перед смертю.
І ким би ми не були, коли ми вступаємо в цю боротьбу, то знаємо, що пощади не буде нікому. Рано чи пізно ми станемо всі у цю духовну боротьбу, що будем мати також і фізичні наслідки.
Ось, тому не можна байдуже чекати лише на те, що станеться само собою. Потрібно вже від тепер приготовлятися і вимолювати в Бога ласку, щоб у цій боротьбі витримати в доброму до кінця.
Потрібно своїми молитвами та добрими ділами заступатися і за тих, хто вже вступив у цю боротьбу.
Каже Ісус: «не бійтеся тих, хто тіло вбивають, бійтеся тих, хто душу може погубити».
Із сучасним розвитком технології душевність відходить поступово на сторону. У нас все менше знаходиться часу для душі і для душевного. Можливо це пояснить, чому зараз є так багато випадків душевних хвороб, що провокують фізичні?
А можливо це нам допоможе зрозуміти, що не варто відкладати молитву за свою духовну кріпость та освячення своєї душі та інших? Лікування – це не тільки боротьба із хворобою, це боротьба за життя. Тобто наскільки зумієш мати життя у час твоєї недуги! Помилуй нас, Боже.

Переглядів було:1396

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.