Хай Бог тебе благословить

Сьогодні в Українських церквах відзначають “День хворого”

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ 10 Травня, 2009. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

Не можемо назвати – це святом, бо святкувати те, що ти перебуваєш в хворобі, не є логічним. Хіба можеш радіти від того, що приносить тобі біль?
Сьогодні хочемо насамперед звернути особливу увагу на хворобу і на хворих. Хочемо сьогодні за них молитися, хочемо їх підтримати і хочемо навчитися від них. Це і буде наше святкування. Святковий день – це святий день, особливий день. Нехай у цьому дні освячуються хворі і всі, хто поруч них.
Хвороба – це удар по нашому житті
Кожного разу, коли приходить слабість, нас немов вибиває із ритму життя і ми сходимо на сторону з дороги життя. Ми усамітнюємося і віддаляємось від інших, щоб приділити більше уваги собі та щоб не заважати іншим у їхньому житті.
В той же час суспільство далі продовжує свій хід, але вже без нас. Тому ми, щоб не втратити нічого, хочемо чим швидше виздоровіти. Докладаємо усіх зусиль і коштів, лиш тільки би стати на ноги і влитися в цей хаос. Саме тому найбільш трагічним для людини є факт невиліковності.
Мудрість каже: палка має 2 кінці! Чи є так із хворобою?
Позитивна сторона хвороби існує також. Думаю, що мені ніхто не заперечить, що саме завдяки хворобі ми навчились багато. Власні хвороби нам відкрили повагу до життя і покору перед іншими, а чужі хвороби розбуджуть в нас милосердя.
Часто в часі хвороби ми мали нагоду до переосмислення життя, до поглиблення своїх знань. Це був час для себе.
Сьогодні все частіше говориться про взаємозв’язок між душею і тілом. В здоровому тілі є і здоровий дух. Так як здоровий дух також впливає на уздоровлення тіла, ми повинні саме з цього принципу починати лікування.
Ще здавна люди зауважили, що початком лікування має бути Сповідь і прошення про прощення у тих, перед ким сталася провина.
Молитва священика і особиста молитва були не тільки помічними, але часто основними ліками. Віра для багатьох залишається єдиним ліком.
На цій землі часто чути заклики про рівність і справедливість. Заклики закликами, а правда є та, що всі ми є рівні перед спокусою, перед хворобою і перед смертю.
І ким би ми не були, коли ми вступаємо в цю боротьбу, то знаємо, що пощади не буде нікому. Рано чи пізно ми станемо всі у цю духовну боротьбу, що будем мати також і фізичні наслідки.
Ось, тому не можна байдуже чекати лише на те, що станеться само собою. Потрібно вже від тепер приготовлятися і вимолювати в Бога ласку, щоб у цій боротьбі витримати в доброму до кінця.
Потрібно своїми молитвами та добрими ділами заступатися і за тих, хто вже вступив у цю боротьбу.
Каже Ісус: «не бійтеся тих, хто тіло вбивають, бійтеся тих, хто душу може погубити».
Із сучасним розвитком технології душевність відходить поступово на сторону. У нас все менше знаходиться часу для душі і для душевного. Можливо це пояснить, чому зараз є так багато випадків душевних хвороб, що провокують фізичні?
А можливо це нам допоможе зрозуміти, що не варто відкладати молитву за свою духовну кріпость та освячення своєї душі та інших? Лікування – це не тільки боротьба із хворобою, це боротьба за життя. Тобто наскільки зумієш мати життя у час твоєї недуги! Помилуй нас, Боже.

Місце для ваших відгуків

Якщо хочеш залишити свій відгук, то потрібно зареєструватись. Для входу та реєстрації на тисни тут Це займе мало часу, але дасть тобі доступ до сайту.