Засліплений праведник і зрячий грішник. Що краще?
Дорогі браття і сестри у Христі, другим кроком до приготування до Посту, до особливого часу очищення, покаяння і духовного зросту, є історія про митаря і фарисея.
Шлях покаяння тому і називається шляхом, бо має початок, продовження і завершення. Тому потрібно найперше почати цей шлях, вступити на дорогу Спасіння. Далі цей шлях потрібно продовжити. Кожного року маємо глибше і глибше застановитися над нашим духовним і моральним життям.
Попередня історія про митаря-грішника ознайомила нас із особою митаря, вказуючи, що це були люди без пошани серед власного народу, їх уважали публічними грішниками, вони були осуджені людьми і багато з них були переконані, що вони забуті і відкинені самим Богом.
Хто шукає Бога, того і Бог знаходить
Дорогі браття і сестри у Христі, читанням історії про митаря Закхея свята Церква має намір приготувати нас до особливого часу очищення, покаяння і духовного зросту – Великого Посту.
Шлях покаяння тому і називається шляхом, бо має початок, продовження і завершення. Тому потрібно найперше почати цей шлях, вступити на дорогу Спасіння. Далі цей шлях потрібно продовжити. Кожного року маємо глибше і глибше застановитися над нашим духовним і моральним життям.
Історія із митарем-грішником показує прекрасний початок правдивого навернення, тобто цілковитої зміни життя людини.
Пізнати себе і порівняти із Христом, щоб покаятися
Хто дійсно хоче бути в Царстві Божому, той постійно має пильнувати, щоб бути на правильній дорозі і, якщо зійшов із неї, значить має покаятися та навернутися.
“Не можливо, щоб не було спокус у цьому світі”- каже Господь. Тому наш духовний шлях – це шлях із безліччю спокус, які часто зводять нас із правильної дороги. Із досвіду знаємо, що це відбувається у спосіб явний і неявний. Тому дух покаяння повинен бути постійно у душі християнина, щоб постійно жевріло бажання до зміни, щоб ми постійно перебували у переміненні до добра, до істини, до Бога.
У декого може виникнути природне запитання: “Навіщо постійно каятися, адже я вже покаявся один раз і чи цього не достатньо для Бога?”
Благословляю усіх у 2012 рік
Дорогі браття і сестри, дорогі читачі цього сайту, прості відвідувачі, що випадково потрапили на сторінки Духовних роздумів,
Благословляю на наступний рік із мужністю йти вперед назустріч трудностям та у взаємній підтримці. Ще один рік прожитий і ще один рік є перед нами. Яким він буде? Нехай буде новим, щоб зуміли по-новому побачити життя, по-новому жити його, по-новому цінувати кожний даний нам день. І хоч кожний рік стає старим роком, ми далі чекаємо нового, щоб обновитися. Обновімо себе і своє життя ще й цього року.
Нехай не тривожиться наше серце від жаху, який навівається від світової кризи та труднощів у суспільстві. Навпаки відкриймо наші серця перед Богом і наберімось сміливості боротися із труднощами.
Різдво є спогадом Історії Спасіння Божого люду і особливим спогадом історії твого навернення
Через тиждень ми будемо торжествувати велику подію – Різдво Господа нашого Ісуса Христа, котрий приніс спасіння цілому людському роду.
Ось цілий піст приготовляємось до цієї події, яка звершилась вже давно у Вифлеємі і яка має звершитись у серці кожного з нас. Цією неділею, яка отримала особливу назву “Святих Отців”, Свята Церква нам дає ще одну можливість приготувати нас, згадуючи старозавітніх праведників, котрим було дано обітницю і котрі з надією очікували пришестя у світ Месії, котрі стали предками Месії по тілу і посередніми учасниками його приходу до людей.
Чому Ісуса закривають самого у церкві?
На Різдво хлопчик, ідучи до церкви, уважно слухав науку бабусі про Ісуса, який живе у храмі і до якого вони зараз йдуть. Зайшли до храму і хлопчика аж дух захопило від краси Божого дому. Він уважно дивився на вертеп і побачив маленького Ісусика, але бабуся сказала, що це лише лялька, а правдивий Ісус є на престолі, на столику за великими іконами.
Він тепер розумів, чому люди кланяються при вході і виході із храму, чому хрестяться, говорячи молитву прослави, кожного разу, коли проходять повз церкву. Хата Бога – так він називав цей великий будинок із хрестом зверху, – йому дуже сподобалась.
Добре, що саме того дня вони затрималися із бабусею у храмі, бо її потрібно було про щось поговорити із священиком.
Коли вже бабуся, щось на колінах розказала і після того, як священик поклав їй на голову свій красивий “шарф” із хрестиками, бабуся встала і радісно сказала, що вона вже готова до Різдва і завтра прийме Ісуса до свого серця.