Забуваєш? Що ж, тоді нагадуй собі… , або про те, як культурно нагадують про смерть
Сучасний світ повний різноманітної інформації, повний різних винаходів і пропозицій. З кожним днем стає все більш неможливо бодай ознайомитися, а не те, що б пам’ятати про це все.
У якийсь момент задумуєшся і усвідомлюєш цю незчисленність і те, що водночас сам є якоюсь частиною цього універсу, немов маленька піщинка.
І так твоє життя у цьому хаосі може просто десь згубитись, а потім стати забутим і незаміченим. Саме тому, ти час від часу нагадуєш іншим про своє існування, як це роблять інші з тобою. Сідаєш перед телевізором і тобі відомі фірми часто нагадують, що вони ще є. Йдеш по вулиці, а рекламні стенди все частіше привертаються увагу, щоб ти часом не забув про необхідні для життя речі.
Одного дня вирішив просто пройтися десь, щоб пізнати частину того, що є скарбом і може мене збагатити. Йду по вулицях старого містечка та й оглядаю стародавні пам’ятки. Вони лишень своєю присутністю вже нам щось нагадують, а точніше – історію, говорять про те, що було колись давно. Прочитати все »
Тоді, коли мигає жовте світло, або про те, як Бог береже нас від гріха
Вечірній час – це час відпочинку. Люди вертаються до своїх домів, щоб відпочити після нелегкого дня, набратися сил, щоб розпочати наступний. Хто на машинах, хто добирається міським транспортом. Всі спішать до місця відпочинку. Час від часу ці два світи зустрічаються поглядами: хтось з них співчуває, а хтось можливо трішки заздрить. Особливо це замітно на автобусній зупинці, біля якої є світлофор. Машини мусять зупинитися на червоне світло. І відразу потрапляють у зону оглядання тих, хто чекає на зупинці свій міський транспорт. Обмінюються поглядами і далі кожний йде згідно своїх роздумів, думаючи, що краще мати свій чи загальний транспорт.
Пізнього вечора червоного світла не було. Було мигаюче жовте, що дає багато свободи руху, але закликає до великої уваги, бо при цьому може бути небезпека. Машини в цей час рухались помалу, але не зупинялись, окрім деяких … Прочитати все »
Грішний спокій приходить після оправдання гріха
Грішниця стала на коліна і в сльозах почала просити у Бога прощення. Вона щойно зробила гріх. Ще в часі гріха її совість тихо застерігала від гріха, але голос спокуси мабуть був сильніший і сталось те, за що тепер ллються сльози. Було гірко за себе, за свою слабість. Було якось не по-собі…
У такому відчаї жінка задумалася і почала, щось Богові пояснювати. Вона пригадала всі деталі того вчинку і всього того, що було перед тим. І зробила висновок, що неможливо було вчинити по-іншому. Прочитати все »
Ти зможеш знищити те, що Боже? Якщо ні, то не змушуй, щоб це зробили інші після твоєї “Євангелізації”
Молодий чоловік елегантно одягнений підійшов до старенького чоловіка і почав розмову про Бога. В його руках була Свята Книга, яку він цитував, показуючи свою майстерність у пошуках потрібної цитати і дивуючи своєю начитаністю.
Дідусь мило слухав і час від часу дивувався: Ох, а у моїх роках не було такої можливості, навіть цю Книгу бачити, моя бабуся лише час від часу мені витягувала стареньку фотографію, де було зображено Ісуса Христа і Богородицю, та й розказувала про любов, про заповіді, про прощення і про те, що коли Син виріс, то віддав своє життя за нас. В кінці вона ставила цю фотографію на стіл і ми молились. Коли вона ховала образок, то наказувала дуже строго, щоб я нікому не говорив ні про їхню розмову, ні про молитву, ні про образок. А то міліція може прийти і може нас наказати, а образок знищити знищити. Коли бабуся померла, я забрав це образок і тепер він є завжди зі мною.
Кесареві – кесареве! Богові – Боже! А духовному наставнику – ?
До громади віруючих приїхав великий учитель. Після слів про духовне життя у кожного з’явилось бажання жити по-іншому! У серці з’явилась постанова: матеріальне має відійти і дати місце духовному. Можна було лише подивляти тому, що за короткий час духовний наставник добився такого високого результату: спонукав вище всього ставити духовне. Незабаром прийшов час розтавання. Священик мав вертатись додому і люди теж би мали повертатися у свою будденість.
Все би закінчилось звичайно, але тут виникла мала трудність. Люди мали звичай віддячуватись кожному гостю грішми, немов покриваючи витрати дороги і т.д. а тут якось було не зручно давати гроші тому, хто кілька хвилин тому так гаряче проповідував про їхню шкоду і підносив до великої гідності духовні скарби.
Духовне сирітство або про те, як бути “підставкою” в часі обряду хрищення
До священика підійшли батьки, щоб домовитися про урочисту подію для їхньої дитини: День хрищення. Духовний отець відразу зауважив, що ця подія важлива для цілої церковної громади: “Адже будемо мати нового християнина, нового члена Божого люду!”
Як знаємо, що в часі Хрищення Церква крім благословення і духовного освячення уділяє ще й підтримку для нового хритиянина – хресних батьків. Хресні батьки від імені священика і та від імені Церкви беруть на себе добровільний обов’язок, щоб опікуватися дитиною і вести її духовним провідництвом до пізнання Христової Благовісті.
Кандидати для святого обов’язку прийшли разом із батьками, щоб зустрітися із священиком і отримати дозвіл на хресне батьківство. Це були досить освічені люди. Знали багато молитов і вже не раз стали хресними батьками. Їхня симпатія до дитини була настільки відчутною, що здавалась це була їхня дитина.
Поступово розмова доходила до завершення, але тут випадково в розмові із хресною мамою виявилось, що вона Прочитати все »