ВСТУПНІ РОЗДУМИ:
Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Луки (Лк. 15, 11-32.) ми читаємо притчу про батька і його двох синів. Ця розповідь розказує про епізод з життя цієї сімʼї, який може нагадати щось подібного , що сталось в житті кожного з нас. Складається враження, що цей уривок життя став основним у житті цієї сімʼї. Нам невідомо, що було раніше, але мабуть відсутність матері все ж внесла корективи у стосунках між ними. Першим, хто розриває тишу, буденність у стосунках – це молодший син. Він хотів перемін і був переконаний, що лише поза рідним домом, лише із чужими людьми можуть статись зміни в його житті. Це мабуть був його перший досвід бути поза домом. Досвід спочатку повний солодкості здійснення всяких бажань, але потім прийшла гіркота, усвідомлення помилки і відчуття своєї недостойности.
Як не дивно, але всі ці рішення він прийняв сам, без участі батька і брата. Вражає, що повертаючись, він вже не відчуває себе ні сином, ні братом, хоче бути слугою, щоб хоч якось врятувати своє життя.
Старший син, натомість продовжував своє звичне життя у домі. Чи він не хотів перемін? Як потім дізнаємось, що було бажання і відпочити з друзями, і повеселитись, але до конкретного діла не дійшло. І так би продовжувалось далі: день за днем, рік за роком, якби не сталось те, що зробив батько тоді, коли повернувся син. Батько перервав журбу і буденність – зробив свято. Батько забажав і зробив свято! Не шкодував нічого і водночас не змарнував добро на щось пусте: батько хотів показати радість і величину його любові. (більше…)
Дорогі браття і сестри у Христі, історія з Євагелії від Луки (Лк.18, 10-14) про молитву фарисея і митаря запрошує нас поглянути на нашу молитву. Дійсно, а яка наша молитва?
Запрошую вас звернути увагу не так на слова, які ми промовляємо, а на спосіб, як ми це робимо. Адже, ми можемо повторювати завчені молитви із молитовника, можемо читати молитви записані святими людьми і можемо бути переконані, що ми все правильно молимося, але насправді все може бути дуже неправильно!
Вартує відразу пригадати, що Молитва християн – це спілкування з Богом, а для невіруючих людей це можуть бути якісь заклинання, від правильності повторення яких залежить здійснення бажаного. Ось, захотів щось і сказав “якийсь текст”, і тобі збулось.
Ісус не заперечував, щоб ми мали бажання, але запрошував нас до відкритості перед Богом з довірою. (більше…)
Христос рождається!
Дорогі Браття і сестри у Христі, коли ми чуємо у храмі історію з Євангелії від Луки про за чоловіка Закхея, що був багатим і був головою над митарями, це пригадує нам, що ми наближаємося до початку Великого посту, який настане через п’ять тижнів. Роздуми над зустріччю цього чоловіка з Ісусом є першим кроком у приготуванні до Великого посту, а відтак до Торжества Воскресіння.
Цього року ми звертаємо особливу увагу на дар розпізнання, який дуже важливий для духовного життя особливо тоді, коли ми стоїмо перед вибором і маємо зробити певні рішення.
Жити у дусі Синодальної Церкви – це жити у спільному розпізнанні Божої волі, щоб разом йти дорогою Спасіння.
Звертаючи увагу на чоловіка, який був багатим і був також при владі, можемо сказати, що згідно критеріїв сучасного світу, він мав бути щасливою людиною. Він мабуть багато років до цього йшов, зробив багато зусиль і, як потім дізнаємось, здобув це, кривдячи інших.
Але маючи все, йому щось таки бракувало, він щось таки шукав. Це мабуть було причиною того, чому він вийшов із своєї багатої оселі, приєднався до натовпу і виліз на дерево, бо хотів побачити Ісуса. Ці рішучі дії не були зроблені тільки, щоб задовільнити цікавість, бо Закхей потім радо прийняв Ісуса у своєму домі. Вражає по-сьогодні, як він виголосив своє рішення про відшкодування покривджених і про допомогу вбогим. Що це сталось із ним? Якийсь емоційний спалах чи правдиве покаяння? (більше…)