Не марнуй час на пошуки іншого, бо втратиш те, що вже маєш у своєму житті зараз.
Думаючи постійно про когось, втрачаєш те, що в цій хвилині збагачує твоє життя, прикрашує будні, робить неповторний день, у якому живеш. Це все втрачаєш і воно ніколи вже не вернеться.
Коли знаходишся в невтомних пошуках когось, то себе просто виснажуєш. Твоє втомлене обличчя буде показувати неспокій, тривогу і паніку. Адже всі ці емоції ти носиш від постійних невдалих пошуків. Не муч себе, не знущайся над собою.
Коли постійно шукаєш способу сподобатися, прикрашаєш себе задля когось, граєш роль чужої тобі людини, і все це задля когось; – мине час і себе зненавидиш, бо вже не будеш знати, хто ти є насправді.
Краще потрать час на пошуки самого себе, своєї оригінальності і неповторності. Коли ти себе віднайдеш, то станеш особливим/ою і привабливим/ою.
А у цьому світі кожен хоче мати щось дуже неповторне і особливе. Ось тому, коли людина стане сама собою, тоді з’явиться той, хто полюбить цю неповторність і оригінальність. Твоя природня привабливість породить невидимий потяг, який ми називаємо: причарування.
Кожен з двох реалізував себе, свої бажання і далі продовжує себе реалізовувати.
Бог сотворив нас неповторними і прекрасними. Це усвідомимо лише тоді, коли відкриємо у собі цю неповторність і прекрасність.
Чим це не шлях до справжнього щастя? А хто не хоче бути із щасливою людиною?
Коли я сказав подібні слова одній особі, то у відповідь була лише втомлена від безнадії усмішка. Минув рік. При першій зустрічі і цією особою я зауважив щось незвичне у поведінці.
Цього не зміг приховати і запитав невпевнено: “Сталися зміни?” Відповіді не було.
Натомість була дивна усмішка, але очі цього разу були повні загадковості.
загадковості? :))) цікаво від чого… тому що саме цей момент можливо стає каменем спотикання в житті більшості з нас… треба вміти прийняти все з рук Божих що Він нам дасть на нашому життєвому шляху і з того винести відповідні висновки. Беззаперечно вірю в те що кожен з нас має свою половинку, але де? Де та половинка? вірити й чекати далі небачачи ніякого кінця… чи зупинитсь на тому що можливо (потенеційно) могло б розвинутись в справжнє кохання, бо ж дехто каже що людей що б ідеально підходили небуває і притератись? який шлях обрати? Думаю шлях серця? яке саме відчує що саме це є тим… а ідеалного попадання небуває мусить бути в більшості , але на 100% люди які б підходили один одному і немали того “притерання” небуває, думаю спільне життя стало б для них скоро сумним та одноманітним? я це називаю феноменом “Джомоленгми” на яку ніколи не вибратись хоча і йти треба йти завжди, але ваідкривши нові горизонти прагнеш більших вершин, які відкриють як мало ми знаємо про минуле:)
мені іноді бракує часу.на себе і на інших.не всі ж народжені ,щоб мати свою половинку.
А як тоді зрозуміти: “І сотворив їх чоловіком і жінкою”?
Дуже різні за характером люди можуть жити поруч довгий час, розлучитися на роки, і не втратити бажання знову бути разом. Чи можна їх назвати половинками? Не знаю. Знаю, що це можливо, коли близька людина сприймає тебе таким, який ти є від природи, тому не потрібно себе ламати і підстраюватися. Добрі, корисні для двох зміни прийдуть самі собою під взаємним впливом друг на друга, побудованого на любові і взаєморозумінні. Буває, що одна людина доповняє другу, зворушує у серці бажання піклуватися, оберігати, захищати, давати, жертвувати. Ми ніколи не зрозуміємо, чому і як нас парує Господь Бог.
Чоловік і жінка…!На мою думку, це саме складніше питання, яке е на землі.Аналізуючи пари, а точніше с1м’ї ,просто не можливо знати, хто за цим стоіть?! Коли поеднуеться пара віруючих в Бога людей, питання відпадае.Їх з’еднуе Бог і людина хай їх не розлучує.А що робити тим, хто не молився і жив за плоттю, вибирав за знаком якості, або мішок на голову насунули (а де мої очі були?), або сліпа любов (того, що не хотілося зауважувати раніше, тепер виросло, як гора), або хто живе за течією (хто попадеться, той і буде, невсеодно?), а коли розкусиш, або покушаеш і глибнеш…! таки бажаеш кращого і… і… Так, що в дійсності, правда одна: потрібно пoчинати з себе! І для починающих перша порада: молитися, міняти себе, щоб це подобалось Богові, а Він в свою чергу направить Принца або Принцесу.Тільки не забути, що від вас залежить ще життя інших, я наголошую життя, а не тягар. Так, що моліться і чекайте, і прийде Надія Віра і Любов. А почати ніколи не пізно, не залежно від віку.І ще одна порада: не шукати того, хто загубив, без Божого на те благословіння.
Слава Ісусу Христу!
Шановна Надіє! Після вашого коментаря прийшли сумніви. Мабуть я помиляюся, думаючи що всіх, хто живе у шлюбі, спарував Бог. І коли люди розводяться і одружуються з іншими – це гріх. Не знаю, як правильно. Ми з чоловіком прожили разом 31 рік, із них 5 років у розлуці. Наш шлюб зареєстрований тільки у ЗАГСі. Тоді ми не знали дороги до церкви. І зараз мій чоловік не ходить до церкви і категорично відказується вінчатися. Ми маємо, на наш погляд, хороших дітей і внучечку. Один священик на моє питання відповів: “Хто може сказати, що ви живете у грісі, коли прожили стільки років сімейним життям.” Я вірю, коли ми візьмемо шлюб у церкві, на нашу родину зійде Боже благословіння, але ми ще до цього не дожили. Я молюся, щоб це здійснилося, але не часто. Помиляюся, чи ні, я зараз віддаю перевагу коротким молитвам: “Господи помилуй”, “Господи благослови”. Якщо буде ваша ласка, бажання і час згадайте нас у вашій молитві, щоб Господь Бог сподобив нас вінчатися.
З повагою Тетяна
Хай Бог вас благословить і кріпить.
Таня, як виявилось я також не молода, з чолов1ком прожили майже 33 роки.Були р1зн1 ситуац11 в житт1, але перемогло прощення один одному.Не скажу хто б1льше кому прощав, але це е два р1зн1 характери, в пост1йному терп1нн1 один до одного, я не скажу в любов1.Але ж Бог нам говорить в Св.Письм1: ЛЮБОВ довготерпить.., не надимаеться…, вона н1коли не к1нчаеться, а народжуеться, як народжуеться день даний БОГОМ.1Кор.13розд1л це Г1МН Любов1.П1сн1 над п1снями це Г1мн Любов1, 1 найнайб1льша ЛЮБОВ це 1в.3:16.Якщо ми це зрозум1емо з пеленок, в юност1, в любому в1ц1, нав1ть перед смертю, ви вв1йдете в Царство Небесне царювати з 1сусом.1 ще в нас самих повин1 цв1сти 1 дозр1вати плоди Духа Святого це Гал.5:22-26.Ви зможете намалювати ЛЮБОВ? Або взяти 11 в руки? Н1,н1,н1, а показати можете 1 дати 1ншим?! Ам1нь!
Я продовжую роздум на цю тему.Кожна людина -це дар Божий на земл1.Кожна людина -це особист1сть.1 ми не маемо права м1няти 1х характер, бажання, м1няе БОГ.Ми не маемо права вимагати в1д них щось (ходити до церкви, брати шлюб п1сля 31 року…), в1дкривае 1 дае БОГ.Ми бажаемо: сьогодн1, вже, зараз, а БОГ мае св1й час, В1Н н1коли не помиляеться.В1д нас залежить: молитва, чекання, молитва, 1 наша повед1нка перед БОГОМ 1 людьми.Пс.128 говорить про благословенну с1м’ю.Благословляйте один одного! 1 благослов1ння не забариться.Благословляю вс1х, хто приймае участь в цих роздумах.Ваш затрачений час, ваша участь обернеться в духовну насолоду вашо1 душ1.Це 1жа для душ1 1 н1який ресторан, клуб 1т.п. не задов1льнять ц1 потреби.
Надіє, ваші коментарі глибокі, філософськи, не завжди мені зрозумілі. Останній дуже сподобався. Колись на моє запитання, як повестись з неприємною мені людиною, отець Віталій відповів: “Благословіть її”. І це зробатувало. Зараз ми мені це нагадали. Дякую.
Хай Божа любов буде зі всіма нами.
Я сьогодні зайшла Ваш сайт і вже не змогла відірватись.Я знайшла у ньому свої думки.Все це (знайти себе) називається -життя з Богом і в Бозі адже ми-образ Божий.Життя з Богом -це інші думки,прагнення,дії відносно себе і ближніх.Коротко-треба навернутись,і тоді Г.Бог вкаже нам свої плани відносно нас.Але тоді,коли молода людина шукатиме Божої волі,тоді їй не важно в якому стані вона буде(чи в сімейному чи монашому чи одинокою)Адже в кожному стані Г.Бог покликав людину бути щасливою.
Тааак, треба навчитися жити і тішитися кожною прожитою миттю. Бути тут і зараз, а не в минулому чи майбутньому. Я помітила, що дуже часто молоді люди собі говорять, що мовляв знайду свою половинку і все в мене буде гаразд, я тоді те чи інще буду робити. І так в чекані проходить багато часу…
Читаючи ваші роздуми з приводу любові і “половинки” згадую своїх рідних знайомих, які прожили роки разом і в церковному і в цивільному шлюбі, і нажаль насправді не бачу щасливих пар. В основному, люди, які прожили разом більше 25 років і мають дітей, внуків чомусь більше не мають почуття любові, як колись, в них це вже все має вигляд “сили звички”… Людину не любиш як раніше, а залишати не хочеш, бо … близько старість – нехочеться бути самому, або … що скажуть люди, ми ж порядна сім’я і багато, багато іншого… Тож куди зникають ті почуття, які колись з’єднали двох різних людей???
Колись, на межі часів, коли було ще дуже холодно, Великі, запалили Вогонь…
Один поклав до багаття любов Брата.
Жінка, любов Сестри.
Третій поклав себе, в жертву за Друга…
Більш за всіх поклали Двоє, Чоловік та Дружина.
Ось така собі, притча…
Слава Ісусу Христу! Дякую, отче! Це ті слова, які мені були сьогодні потрібні…
Слава Ісусу Христу!
На сайті немає пошуку по минулим статтям, а мені хотілося б знайти цікаву пораду тим, хто страждає від самотності. А почуття сильне настільки що іноді посміхаєшся до людей а сам бажаєш собі дірки в голові. Боже, укріпи мене в моїй немічі
вибачте, пошук знайшов, але питання залишається відкритим 🙂
Слава Ісусу Христу!
Самотньою людина ніколи небуває. Людина – дитина Божа. Вона завжди знаходиться під захистом Ісуса, Матінки Божої, Ангела Хоронителя (звичайно, якщо людина хрещена). Відчуття самотності – це не є наші думки, вони нам навіюються злими силами, щоб збити з істинного шляху, щоб людина впадала в різні спокуси, говорячи собі, що вона нікому непотрібна і ніхто навіть не згадає про неї, якщо її не стане. Але все це не так. Потрібно не забувати про те, що Бог вдихнув у нас життя. Ми – його діти і прийшли в цей світ з місією – зробити його кращим, добрішим. Комусь потрібна наша допомога, добре, слово, розрада, підтримка або просто – присутність. А давайте згадаємо про Ісуса Христа? Хто залишився з ним, коли його зрадили? Його зрадили майже всі, навіть близькі йому люди. Але Ісус Христос помер заради нашого спасіння, відкупив нас своєю Святою Кровю. Невже ми маємо право нехтувати цим?
Давайте поглянемо з іншого боку на самотність. Можливо це Бог дає нам шанс для нашого спасіння. Нас огороджують від непотрібного нам спілкування, пустих непотрібних розмов, які несуть в собі осуд, обман, фальшивих друзів і знайомих. Нам дається час на молитву, духовні роздуми, читання Божого Слова, а як добре, коли маєш час побувати на службах Божих… З часом з”являються люди близькі по духу, які нас зрозуміють, підтримують.
Часом читаю духовну літуратуру про великих подвижників і дивуюся, скільки потрібно мати в собі сили духу, щоб постійно перебувати в молитві, жити без людей, насамоті. Але вони не є наодинці з самим собою, а перебувають у постійному спілкуванні з Богом. Яка це велика БЛАГОДАТЬ.
Я бажаю Вам, Ігоре, щоб зійшла на Вас Божа Благодать і ви відчули себе під опікою Матінки Божої і всіх Святих.
P.S. Найдіть час для спілкування з Богом!
Я перепрошую, маю питання до serafymy: а ви знаєте що таке пустка??????? а може отець Віталій знає? напишіть хтось…..