Священик зайшов до храму і зупинився. Потім склав три пальці правої руки, подивився на них і старанно на собі зробив знак св.Хреста. Його рука поволі торкнулась чола, опустилась нижче грудей, потім потягнулась до правого плеча і завершила свій поважний жест на лівому. Не було поспіху. Не було метушні. Відчувалось, що він робив це з великою повагою.
Зрештою… так, чого дивуватися йому? Він старенький, йому спішити нема куди. Та з пам’яттю у нього, мабуть, погано, бо вже не може відмолити великих молитов. Тому і зосередився на такому простенькому знаку, на який тільки діти звертають увагу, коли його вивчають у перший раз.
Почалась служба. Духовний отець далі продовжував повільно і чітко класти на собі хрест. Це було особливо помітно, коли він промовив слова: В ім’я Отця… Закінчивши робити хрест, почав проповідь.
Цього разу він говорив про значення св.Хреста у нашому житті, про його почитання і про його силу. В один момент подивися на мене і почав говорити дивні речі, які залишаться у моєму серці, мабуть, назавжди.
«Хто робить на собі знак хреста, той, немов, малює розп’яття, а отже, пише на собі ікону. Коли складає три пальці разом, то для того, щоб пригадати, що Бог виявився у трьох особах: Отець, Син і Святий Дух. А два пальці згинає на згадку собі, що Син був посланий на землю і прийняв тіло людини. Отож, був і є Богом і людиною водночас.
Коли ми кладемо на собі хрест, ми не тільки себе благословимо своєю ж рукою, але ще пишемо на собі невидиму ікону Розп’ятого Спасителя, який віддав своє життя за нас. Кожен, хто дивиться на нас, може побачити нашу ікону Честного Хреста, і думка його може піднятися до Бога, немов би дивися на ікону, що написана на дереві….»
Дивні були його слова. Ікона на нашому тілі, а ми іконописці? Чи всі сприйняли це? Це, мабуть, знає тільки Бог. От лише того дня, виходячи з церкви, кілька людей чомусь затримались і дуже повільно перехрестились. Дивлячись на них, і мені захотілось намалювати ікону хреста на собі.
Тепер стали зрозумілими слова одного старця: «Демони бояться, коли людина творить на собі хрест». Так… демони бояться всього, що є святого і бояться Образу Божого, що людина творить на собі.
Молимось разом
Нехай воскресне Бог, і розбіжаться вороги Його, і нехай біжать від Лиця Його ті, що ненавидять Його. Як щезає дим, нехай щезнуть, як тане віск від лиця вогню, так нехай погибнуть біси від лиця тих, хто любить Бога і знаменує себе хресним знаменням, з радістю промовляючи: радуйся пречесний і животворящий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до аду зійшов і переміг силу диявола, і дарував нам тебе – хрест свій чесний на прогнання всякого супротивника. О, пречесний і животворящий Хресте Господній, допомагай мені зі святою Дівою Богородицею і з усіма святими небесними силами завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Один отець розповідав про важливіть правильно робити на собі знак хреста.після цього почала звертати на це увагу.не вміємо цього робити.
Вміти хреститись, чи творити хрест це одна з основ нашого визнання віри.
Хоча я незгідний із надмірним формалізмом щодо підходу, який панує у монастирях московського патріархату, які мав нагоду відвідувати, де часто звертали увагу мені на те що “ламаю” хрест (незакінчивши хреститись роблю метанію). Думаю важливо кожен раз свідомо підходити до того, що за знак творимо на собі.
Але водночас зовні виявляється те, що є всередині…
На рахунок того,як ми кладемо на себе хрест.Священники греко-катол. церкви мало на це звертають увагу,що дуже болить.Адже хрест-це знак нашого спасіння,і до нього не можна відноситись аби-як.Це-початок і кінець.Як багато в ньому криється…Можна говорити і говорити.Дякую за гарну розповідь