Минають роки
Їх вже багато минуло
Дорослішаю і старію(старішаю), прощаюсь із минулим вже етапом і зустрічаю наступний, для мене – це більш відповідальний період мого життя.
Все більше і більше відчуваю присутність Бога у своєму житті, яке врешті вже давно не моє… Він дає мені особливий дар – відчути те, що Він відчував, коли жив серед людей….
На днях одна людина так і сказала: я вас тепер розумію краще, ви мабуть відчуваєте те, що відчував Ісус, коли був з апостолами.
Так, для мене історії з Євангеліє часто стають реальністю у моєму житті.
Я пробую і часто вдається побачити Бога і у Ньому побачити себе. У Ньому моє відображення є іншим, ніж я собі уявляв, думаючи про свою недостойність і грішність. У Ньому, я завжди у сяйві та завжди у славі! Він ніколи не соромиться мене і приймає мене таким, яким я є.
Він не змушує мене бути іншим, Він просто огортає мене Своім поглядом і благословляє. Мені й не треба говорити і дорікати… Я сам бачу різницю між моєю темрявою і Його світлом… це й так зрозуміло
Це така велика сила Його благословення, що змушує мене шукати Його Очей, Його погляду любові. Тоді все інше стає не таким вже цікавим і захоплюючим.
Дякую всім тим, хто мені пригадує про той Погляд, про те Благословення, про ті Обійми саме це дає мені наснагу продовжувати з надією паломництво життя, знаючи, що я не сам, що ми є разом!
Перейти до вмісту