Чи не слід було й тобі змилосердитись над твоїм товаришем, як я був змилосердився над тобою?
Бог є джерелом усякого добра. З цього джерела виходить все добре, що ми маємо і чим живемо. Ця цілюща вода доброти наповнює все людство: і грішників, і святих. У сучасному світі важливість Божої ласки у житті не дуже підкреслюємо, думаючи, що все і має бути так, забуваючи про основне джерело звідки все походить, натомість, все приписуючи собі. Якщо все є природно, а людина цар природи, то до висновку, що людина цар добра, недалеко.
Є багато людей, які кажуть про самих себе: “я є добра людина”. І в якісь мірі кажуть правду, але не повну. Віруюча в Бога людина каже: “Бог дав мені ласку зробити добро. З Божої волі зміг послужити тобі. Слава Богу за те, що змогла продовжити добро ”.
Віруюча людина в усякому добрі бачить присутність Бога, а невіруюча – далі за межі себе не виходить.
Бог помічник чи володар?
Дехто із “побожних” незамислюючись каже, що Бог йому допомагає у житті робити добро. Бог помічник? Сказано ніби не погано, але, якщо глибше подумати, то чи не найперше ми самі маємо бути помічниками Бога у поширені добра?
Бог – джерело добра, а ми – носіями цієї води доброчинності.
Якщо людина ставить себе в центрі уваги і привласнює собі добро, то стає його господарем і вже сама вирішує кому і коли його дати, і навіть забрати його назад.
Якщо ставимо у центрі Бога, а себе вважаємо за Його слуг, то рішення робити добро віддаємо Йому і Його слухаємо.
Так хвиля добра поширюється по світі з волі Божої, а не з людської милості.
Прощати – це дарувати добро від імені Бога, це продовжувати поширювати Його любов.
Христос у притчі “Про доброго Царя” нас повчає ширити добро, продовжуючи наповняти людське життя милосердям. У цій же притчі показано, як ми, нажаль, можемо зупинити цю хвилю Божої доброти і не передати її іншим.
Прийняти Божу доброту потрібно не тільки ззовні, але ще й в середині душі. Тоді Божа ласка почне переміняти людське серце і воно стане добрішим. Якщо приймаємо Божий дар лише зовнішньо, то в середині залишаємося тими ж самими. І коли приходить до нас черга поширювати добро, то , як ми кажемо, “чомусь не виходить”. Божа доброта виливається на нас не тільки для матеріального блага, а перш за все для духовної користі – щоб ми стали добрішими.
Приймати добро від Бога потрібно не тільки зовнішньо: “посповідався і виконав обов’язок”. А слід наповнитися до глибини радістю прощення, яке ми отримали незаслужено. Усвідомивши це – ми не будемо мати трудності передати це прощення нашим ближнім, які також потребують відчути на собі любов, Любов Божу. Не посміємо затримувати на нас Боже милосердя, а послужимо щоб передати його іншим.
Факт: багато осуджують християн і критикують, але у скрутний час приходять до них, вірячи, що вони допоможуть, знаючи, що вони продовжують діло Ісуса.
Євангеліє від Матея 18:21-35
Мне иногда стыдно за себя. Потомучто не могу назвать себя доброй. Я учусь быть доброй. И учусь добру у Бога. Именно с Его помощью стараюсь быть доброй. Я люблю помогать людям, стараюсь по мере моих сил. Молюсь за моих близких, друзей, за нашу общину, за наших священников. Мне приятно видеть улыбку на лицах людей, которые получили помощь. Мне стыдно, когда мне пытаются вручить какой – нибудь подарок, в знак благодарности. Было много неразрешимых ситуаций в жизни, а молитва мне помогла. Были моменты в жизни, когда самые близкие люди , меня предавали, за мою доброту. Было очень больно и обидно. Часто вижу сомнение в глазах людей, потомучто боятся довериться всецело Богу. Пытаются решить проблему своими силами. Чувство гордости и неверы сидит в их сердце. Таких людей видно сразу. Я знаю, что служу Богу, служу всем моим сердцем. Много раз и я Его предавала, Господь тоже страдал из-за меня. Тперь учусь быть покорной и послушной. Учусь не требовать взамен ничего. Хочу, чтоб люди, которые меня окружают, стали внимательнее друг к другу, делились добром от всего сердца, а не ради выгоды. Мы должны духовно расти, чтоб наше сердце не иссохлось, а наполнялось живой силы добра и любви, которую дает нам Бог.