Привернути увагу на себе – це притаманно мабуть кожній жінці. Дехто пояснює це потребою, а хтось каже, що це слабість жіноча. Залишається проста правда, що жінка без уваги почуває себе погано, тому робить все, щоб на неї звернули таки увагу.
Одяг, поведінка, мовлення, жести і все інше, чим є жінка, часто використовуються, щоб підкреслити свою присутність у цьому багато чисельному суспільстві. Хтось хоче привернути на себе увагу, а хтось хоче лише нагадати про свою присутність. Це природно підкреслити своєю зовнішністю, своєю поведінкою свою особливість, не природно, що через страх, щоби не залишитися незауваженим чи забутим, людина йде на будь-які кроки.
У сьогоднішньому суспільстві, де акцент ставиться на економіці, і в якому жінка вважається захищена законом, насправді можемо прослідкувати делікатне використання жіночої слабості в економічній сфері. Вистачає поглянути на рекламні оголошення, на яких присутність жіночого тіла є майже обов’язковою для привернення уваги на товар.
Пропаганда зовнішньої краси деколи зводить до крайності, як ми кажемо, “найкращу половину людства”. Гасло “Краса врятує світ” стало багатозначним і кожен підказує своє розуміння цього прекрасного слова “краса”.
Коли красиво, тоді і притягаюче. А коли не має часу, щоб витворити це красиве? Коли це не вигідно, а можливо і збитково? Дехто вирішив цю дилему, зупиняючись на слові “притягаюче”. Експерименти підтвердили те, що коли запропонувати щось, що привертає увагу відразу і сказати, що це модно і стильно, то клієнти приймають це поняття краси, навіть, якщо багатьом людям це не до вподоби. Тому, якщо така краса врятує світ, то хочеться запитати: врятує від чого?
Поглянувши на сучасну жінку, знову себе запитуєш: від чого така жінка може спасти? Чи може вона захистити своїх дітей, свого чоловіка, свою сім’ю від справжніх ворогів сімейного життя?
Сім’ї розпадаються. А де ж є жінка? Де ж є та краса, що має рятувати? Така краса часто рятує себе і осудити за це не можна, але запитати потрібно: Чому ця краса не втрятувала інших, які тепер стали загрозою для її знищення? Щось тут не так…
“Він зглянувся на покору слугині своєї. І ублажатимуть мене всі роди”
Пригадуєте ці рядки із Євангелії? Їх чуємо кожного разу в часі Молебня до Богородиці. Це Марія, мати Ісуса, свідчила про себе. Вона немов хвалиться, що Бог поглянув на неї. Вказує причину: на покору. Бог вибрав Діву за матір для Свого Єдинородного Сина не за ознакою краси, достойності чи багатства. Звернув Свою увагу і вибрав її, бо була покірна.
Так і є. Боже Слово каже: Бог гордим противиться, а покірним дає благодать.
Жінка християнка залишається бути жінкою і вона має жіночі слабкості, і вона теж потребує уваги. Коли жінка є покірна і духовна, хочеш чи не хочеш, вона все рівно буде зауваженою. Не відразу, бо покірна жінка відрізняється від “вискочки”, яка хоче блиснути своєю так званою “привабливістю” і не на довго.
Духовна краса була і буде вічною, вона не проминаюча як тілесна, чи душевна. Вона не залежить від настрою чи фізичного стану. Духовна краса залежить лише від єдності із Богом.
Марія та інші жінки Нового Заповіту привернули увагу Бога і всіх, хто прийняв християнство. Вже понад дві тисячі років життя таких людей ставлять у приклад, пишуть ікони і величають у молитвах та співах. Наслідуючи їхній спосіб життя, багато знайшло спасіння для себе і для інших, хто був поруч них.
Така краса дійсно є приваблюючою і така краса дійсно може врятувати світ.
Але чи приймуть таку красу сучасні дівчата, жінки і старші?
гарно про жінку у Книзі Приповістей Соломонових 31 10-31
я хочу бути такою жінкою
як прагнете цього, то певно що Бог не полише без допомоги.
кожен чоловік хотів би мати таку жінку…
Кто из нас не мечтал быть красивым? А мечтал ли кто -нибудь из нас быть покорным? Умеем ли мы смирить свою гордыню? О-о-о! Как тяжело покориться или смириться с тем, что противно твоей душе. А сколько раз нам приходилось смиряться? В молодости я была “выскочкой и зазанайкой”. Жизнь меня ” приструнила.” Я была горделивой, непокорной, а время меня усмирило. Мне понадобилось огромного терпения и силы -воли, чтоб вылечить новоржденного сына от диффузного пареза, а в глубине души прятать боль и обиду за сына. Сколько раз мне приходилось сопротивляться моему директору, потомучто мне не нравилась система его руководства! Я старалась быть лучшей в коллективе, привлекала к себе внимание своей внешностью и своей работой, думая, что именно так добиваются успеха. А оказалось все совсем не так! Стать покорным очень трудно! А может быть и вовсе не трудно. Но я стараюсь ! Главное хотеть и добиваться этого. А вы, уважаемые читатели , пробовали быть покорными? Поделитесь своим опытом. Может и мне поможете?
На мою думку, легко бути покірнним, коли довіряєш. тому бути покірним Богові – це добре, бо Він -вірний. ВІН робть на краще для нас. Сам Ісус дав приклад чудової молитви: “НЕ МОЯ, А ТВОЯ ВОЛЯ хай станеться”
А з людьми, якщо ти слухняна і покірна, то маєш менше відповідальності, але покора людині закінчується там, де від вас вимагають вчинити гріх. А ще покірних легше любити.
мені то легко казати, бо маю аж занадто нерішучий характер.
у Вас все вийде. 🙂
Annushka спасибо вам за поддержку. Вы затронули слово об ответственности. К сожалению, многие люди избегают ответственности в жизни. Что касается меня, то несу ответственность за каждое мое слово и за каждое мое действие. Ну, а когда на мне лежит ответсвенность за общественное дело, тут уж, убегать или прятаться за чью-то спину не приходиться. Вот и как мне сочетать в себе послушание и ответсвенность? Очень трудно. Иногда , работая с людьми, надо быть сильной духом, убедить их в необходимости проведения намеченной задачи, а они отклоняются или не принимают ее. Вот тут мне и приходиться быть покорной Богу, а не людям.