Я пригадую, коли я вперше звернувся до нього на “Ти”.
Це вийшло так спонтанно, несподівано для мене і для нього. Хоча… мабуть він цього очікував, бо не здивувася, а далі продовжував мене слухати. Я, звичайно що, вибачився.. а він лише усміхнувся… і далі дивився мені щиро в очі.
Будучи на самоті, я чомусь довго роздумував про це. Хотілось зрозуміти, чому я порушив етикет і звернувся “на ТИ”.
Думаючи, зауважив, що останнім часом ми дуже зблизились. Є багато чого, що ми зробили разом. Є багато думок, які стали нашими спільними думками. І є ще багато чого в майбутньому, що об’єднає наші долі ще тісніше.
Останнім часом ми краще запізналися. І вже не було дві людини: мало відома і зовсім невідома. Була одна людина: відома, близька моїм думкам і вчинкам.
Саме тому, коли звернувся до нього “на ТИ”, то насправді звертався до свого однодумця, до своїх думок, до своїх мрій і сподівань, до свого джерела мудрості і поради, до свого пристановища ідей і творчого натхнення, до свого другого “Я”. Дивно, правда? У ньому бачив себе….
Також пригадую ще одну подію. Випадково став свідком, коли до нього звернулась якась незнайома людина теж “на Ти”. Мене це дуже вразило. Я збунтувався в середині потім зробив зауваження. Мені з великим подивом відповіли: А він хто такий? Він хіба більше Бога? Я до Бога звертаюсь на “Ти”, а він не може бути вищий він Нього. Так скептично закінчилась репліка.
Саме тоді я зрозумів:
– не буква значить, а намір, із яким сказано;
– не слово сказане, а почуття, які вкладені у це слово;
– не форма звертання, яку завчили, а очі, які дивляться на співрозмовника.
Саме у них можна побачити глибину поваги. У тоні голосу можна почути ніжні тональності щирості.
Вибачте, а Ви не дивуєтесь з того, що на Божественній Літургії ми постійно звертаємось один до одного на “Ти”?
Мені деколи дивно стає, коли мимоволі хоче вилетіти “ти” замість “Ви”, не до всіх, правда…
Я не зовсім зрозуміла про кого це, але напевне про священників… Дякувати Богу, зустріла у своєму житті декілька таких, які стали дуже близькі… але на “ти” не ризикнула перейти…. спиралась на ментальність, мовляв у нас (українців) це не так робиться…. хоча коли чула як інші мої друзі говорять на Ти, мене це зачіпало… Старалась све це жертвувати Богові, особливо своє невміння бути духовною дитиною…. До тепер нічого не змінилося, я й надалі звертаюсь на Ви, може тому, що мені ніхто не запропонував інакше…..
З ким ми на “Ти”?З рівними собі!Шлях християнина тернистий,але увінчаний Божою ласкою і благодаттю.Чим ближчими ми стаємо до Бога,тим ближчими ми стаємо один до одного!Бо такий він є,-святий закон Любові!