Бувають такі ситуації, що щоби не зробила людина, може бути помилковим і неправильно сприйнятим іншими. Зробиш те – буде помилка, не зробиш те – також буде помилково. І як же бути?
Такі саме ситуації трапляються тоді, коли справа підходить до кінця, коли гру потрібно закінчувати, коли дім скоро буде валитися і потрібно думати про інший, коли життя людини підходить до завершення.
Тому ситуація, яка склалась в Україні нам нагадує про завершення, а це означає, що ми на порозі нового етапу в житті нашого народу.
Критичний стан виправити відразу неможливо, але можливо його покращити. Так, сподіватися миттєвого результату – це в черговий раз себе ввести в оману. Сам Ісус нас поучав, що нове вино не вливають у старі бурдюки, бо порвуться. Стара людина не може вирішувати долю молодих. Із старим мисленням, не можна сподіватися нових думок.
Тому, дорогі браття і сестри, потрібно стати перед фактом, що буде так, наскільки дозволять можливості. А ці можливості можуть постійно збільшуватися, якщо будемо схиляти свої рішення до покращення ситуації, а не її погіршення.
Будьмо уважні! Так, будьмо тепер уважні до всього наповнює наше життя.
Кожне слово, кожна дія має бути скерована на покращення теперішньої ситуації.
Ми маємо звернути увагу на відповідальність за всі наші вчинки і проаналізувати їх: чи вони ведуть до покращення наших відносин?
Не знаю чи вирішимо глобальні світові чи загально національні проблеми… у нас достатньо є праці на тих місцях, де Боже провидіння нас скерувало: це наша сім’я, родина, друзі, церковна спільнота. Там потрібно миру і покращення. Там ми можемо звершити переміни.
Та все ж є те, що ніколи і ні для кого не буде помилковим!
Молитва – це єдине слово і єдина дія, яка завжди веде до покращення. Молитва приватна і спільна… Молімось. Молитва перед Богом єднає. Всі ми тоді звертаємось в одному напрямку і отримуємо він Нього єдиного слова напуття.
Тому закликаю всіх до спільної молитви про помилування нас усіх, без конкретних вказівок ні Богові, ні ближнім, як слід вирішити дану ситуацію. Так просто молитися і відновлювати довіру до Нього. Він подасть знак і цей знак буде для усіх зрозумілим і всіма прийнятий.
Як би це було прекрасним, коли би у всіх селах і містах пролунали дзвони, всі вийшли процесіями довкола наших помешкань, як це вже було колись. Стільки би було знаків миру… Не треба думати про те чим це все скінчиться… треба думати про те, що Україна би наповнилась миром хоча б на цей час… який можна буде і продовжувати…
Головне почати… і далі Бог Духом Святим нас буде вести, як колись вибраний народ в час їхніх трудностей…
Хай Дух Святий вкаже нам дорогу до миру, взаємної любові і єдності всіх Дітей Божих.
Ось повернувся з Люрду, там молився за Україну і за мир у ній… думав багато про кризовий стан і вихід із нього і Бог дав такі думки.
+ Немає коментарів
Додайте свій