Дорогі браття і сестри у Христі, уривок з Євангелія від Луки 10:25-37 нам пригадує про заповіді любові і історію про доброго Самарянина, який жив цими заповідями, і при цьому, що не належав до вибраного народу. Ісус ставить в приклад того, у чию сторону не дивились, і звертає увагу на того, хто першим звернув свій погляд на потребуючого, адже дивився серцем і в цьому доброму серці промовив Бог – Батько усіх людей.
Хто ти є?
На просте запитання “Хто ти є”ми чомусь опускаємо важливі відповіді. Наприклад: часто кажемо своє ім’я, національність, релігійну приналежність., а рідко свідчимо: я є людина. Десь себе оправдовуємо, що це само собою зрозуміло. Може й так, але, якщо це само собою зрозуміло, то чому інколи ми творимо “нелюдяні” вчинки? Чому у цьому світі бракує людської доброти і чому зникають людські відносини?
Ми живемо, щоб працювати і бути зайнятими?
Як у тій історії із левітом і священиком, так і в теперішньому житті ми почуваємося дуже зайнятими. Спішимо, бо не встигнемо. Маємо бути там і там, бо ми незамінимі. І при цьому ми проходимо мимо поптребуючих із холодним переконанням, що є інші відповідальні за це люди, абой взагалі нікого не бачимо біля себе.
То виходить, що у нашому “досконалому” суспільстві все є так організовано, що мало би бути все ідеально. Але на самоті, у наших розмовах із совістю ми відчуваємо, що все ж таки можна було зробити по-іншому. Можна було проявити людяність у відношені до іншої людини, що перебуває в біді з причини інших людей, або просто потребує уваги.
Тілесний біль і душевний
Tой бідний чоловік пострадав матеріально від рук злодіїв і другий раз зазнав душевного удару, коли бачив проходячих мимо “зразкових” людей, що мали би бути добродіями. Це могло позначитися на долі потерпілого.0
Як колись, такі сьогодні є потребуючі люди, які стали жертвами злодіїв, що втратили людську гідність та хочуть інших позбавити цього. Найгірше, що злоба може породити злобу. Це станеться при умові, якщо буде відсутність любові. Тільки любов може перемінити злий вчинок на добрий. Можемо тільки уявити собі, а може хтось в своєму житті це відчув сам, яке піднесення було у потерпілого чоловіка, котрий отримав допомогу від того, від кого не сподівався. В його свідомості мабуть все перевернулось і цей “бальзам любові” загоїв його рани як матеріальні, так і душевні.
Наш вибір
Інколи Боже провидіння, нам дає несподівані ситуації, в яких нам потрібно залишити наші обов’язки і посвятити час на загоєння ран потребуючих і як завжди ми будемо мати вибір: пройти мимо чи зупнинись. За нами вибір і за нами відповідальність, чи буде добре діло після злого вчинку, чи цей світ буде наповнюватися добротою за нашої участі?