Зустрілись за вечерею священик і лікар. Їжа була смачна і тому настрій відразу піднявся. Спочатку розмова торкнулась загальних тем, а потім перейшли і на професійні. В один момент щирий лікар зізнався у наболілому: ” А знаєте, отче, чому я так рідко відвідую храм? Вся причина в священиках. Один мій знайомий своєю поведінкою мені відбив охоту до всього церковного, але в Бога я ще вірю.”
Священик із здивуванням від такого щирого зізнання аж затих і опустив очі.
Чоловік побачив ніяковість гостя і зрозумів, що той подумав про себе. “Ой, простіть, отче, то я не про вас. Ви від Бога священик.”
“Від Бога?” –  ще більше здивувався священик.
“Ну… то так в народі кажуть” – уточнив господар дому і продовжив – “це коли священик дійсно від Бога, не бере грошей, не їздить на дорогих машинах, ну.. і т.д.”
Тепер все стало ясно для духовного отця. Він спокійно глянув на свого співбесідника і загадково запитав: “А бувають “лікарі від Бога”?”
Лікар зрозумів до чого підводить це запитання і тому лише усміхнувся.
Дружина чоловіка уважно слухала їхню розмову і перервала паузу: “І як би це було добре, як би всі були від Бога!”
Чоловіки підняли свої очі майже водночас ксазали: “Як ми?”
Адже один одному служили: лікар лікував священика, а священик духовно опікувався сім’єю.  Їм було дуже просто зрозуміло, що у таких відносинах має бути цілий світ, де один одному служать і де гроші просто будуть непотрібні і недоречні.

У Царстві Божому грошей не буде, а будуть тільки ті, хто “від Бога” і прожив життя “по-Божому”