Дорогі в Христі, браття і сестри, в Євангелії від  Матея 22:35-46 Ісус дає відповідь тому, хто мав би мати відповіді на всі запитання, бо сам  був учителем закону.
Бачимо з цього прикладу, що замало знати ціле св.Письмо напам’ять і бути освідченим Богословом. Знання лише передають ПРО Бога, а те що нам допомагає пізнати самого Бога – це особиста зустріч із Ним. Саме така зустріч єднає нас і залишає наслідки – відбиток Божої любові.
Хто зустрівся із Богом і пережив Його любов на собі, той перебуває в Божій любові. У сім’ї, де основою відносин є любов є справжній рай на землі, у товаристві друзів чи в церковній спільноті, де панує любов є Царство Боже вже на землі.
Щоправда таке святе слово “любов” у сучасному суспільстві має ряд інших значень і розумінь. В цьому хаосі понять страждають самі люди, бо в один момент освідчуються в любові, а через деякий час їм закидають: “а ти хіба мене любиш?”. Прикро, що тепер таке святе слово можемо зустріти у вжитку грішних діл.
Таким чином діти виростають у такому “хаосі” поняття любові і заплутуються у відносинах з рідними та ближніми.
Ми знаємо багатьох людей і до деяких відчуваємо симпатію, захоплення, і навіть кажемо, що любимо їх. Та все ж потрібно відрізнити такі почуття “симпатії та захоплення” від любові “жертвенної”, в якій ти приймаєш рішення посвятити своє життя задля іншого.
Любити Бога – це дати відповідь на Його любов
Бог першим полюбив нас і тому наша любов – це відповдіь на Отцівську Божу любов, подібно до дітей, котрі люблять своїх батьків за те, що ще з малку отримали любов від них.
Бог виявляє Свою любов до цього світу через створіння і найбільше показав у Своєму Сині. Пізнаючи цей створений світ, Єдинородного Сина, ми наповнюємося любов’ю і хочеться любити інших, продовжувати Його діла любові.
Божа любов нагадує любов батьків до дітей, звичайно, якщо дитині пощастило мати люблячих батьків.
Важливо роздумувати, наповнюватися добрими думками, духовними піднесеннями, щоб наше серце наша душа, наші сили бути сповнені Божою благодаттю.
Любов – це заповідь
Заповіді Божі  – це дороговказ Бога задля нашого щастя. Тому для нас віруючих дітей Божих любити – це виконувати Божу заповідь. Це не “щось”, що “звідкись” приходить, для “чогось” і “якось”. Любов – це наш вибір, це наше рішення жертвувати своє життя: думки, сили, почуття. Хтось плутаючи любов із симпатією (вподобанням), може сумніватися у силі любові.
Чому кажуть, що від любові до ненависті один крок?
Якщо любов грішна, тоді вона наповнена егоїзмом і тоді дійсно стається так, що любиш того, хто тобі подобається і хто тобі вгоджує, а якщо щось не так, як хоче твій егоїзм, тоді все переростає у ненависть…
Адже “Я Тебе Люблю” відрізняється від “МЕНІ подобаєшся Ти”.
Син Божий полюбив людей, навіть, якщо вони були грішними. Так ставалось чудо – люди навератались і ставали святими.
Виконуючи першу заповідь любові, Любити Бога, ми зможемо виконати і другу: любити ближнього. Виконуючи другу заповідь, ми зрозумієм, що має існувати ще перша. Яка дає початок другій.