Дорогі браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт. 6, 22-33) ми чуємо поучення нашого Спасителя про наше духовне життя, яке поєднується із матеріальним. Ісус співставляє одне і друге, показуючи першенство у пошуці Царства Божого, у шуканні Божої волі, служінні Богові, у довірі Отцю небесному.
Коли нам дехто каже, що ми ”народженні, щоб працювати”, бо не праця приносить гроші, а гроші дають тобі добре життя – тоді ми бачимо, що ця ідея суспільства – це є скрите рабство! В якому стаєш невільником, але саме головне, що у тебе просто не вистачає часу на інше, на найголовніше: особисте життя, сімейну радість, вільний час з друзями. Складається враження, що у цей час все зводиться до того, щоб ми клопотались, переживали, всі свої думки звернули лише до того, як вижити серед такої напруги між тим, що є і що від мене вимагають, що я хочу.
В такому стресі приходимо до Бога і просимо, щоб Він вирішив наші проблеми, які самі собі натворили. Хіба це є правдива молитва? Хіба вона нас перемінить, якщо наші прохання є звернені лише на те, що Бог перемінився?
Бог ніколи не змінить Свого задуму! Бо лише Його задум гарантує людині правдиве щастя!
Тому, хіба не простіше прислухатися до Його голосу?
Хіба не мудріше довіритися Його Святій Волі Творця?
Щоб вийти з цієї напруги слід повернутися до задуму Творця, що того, що Бог хоче, до Божої волі.
Коли наше життя перетворилось у постійну муку, то це означає, що ми щось не правильно робимо, не правильно живемо. Дехто відразу все списує на Бога, що це Він винен у стражданні людей. Але це не справедливо! Бо скільки людей слухають Бога і виконують Його заповіт?
До прикладу: Архітектор за думав дім, але робітники зробили по-свому, коли дім завалився, то хіба це вина архітектора?
Але не шукаймо винних, бо це веде лише до осуду … але подумаймо, як змінити цю ситуацію, яка з кожним роком все більше і більше показує, як ми віддалюємось від Бога і життя людей втрачає зміст життя.
Хоча Бог завжди поруч з нами, але ми буваємо далекі від Нього,
Бог завжди чує нас, але на жаль ми не чуємо Його,
Бог завжди всередині нас, але ми – чомусь хочемо бути зовні свого життя,
Бог хоче завітати до нашого дому душі, але ми Його не зустрічаємо і не пізнаємо. Бог хоче в нашому серці створити рай, але ми Йому не довіряємо, турбуючись за все, живемо немов в пеклі.
Світ нам нав’язує своє бачення життя і найгірше, що вчить нас своїх відносин з Богом та ближніми, але, як бачимо сьогодні, це веде до ще одного стресу, до трагедії, до знищення. Людина почувається самотньою, покинутою, забутою, вимученою, використаною …
Хіба це життя?
Щоб повернути задум Творця, потрібно найперше повернути бажання слухати і чути Бога, Його волю і це втілювати в життя, починаючи від себе, своєї сім’ї, кола друзів, Церкви.
У сім’ї, де живуть закони любові, взаємна любов завжди буде, навіть яким би не був жорстокий цей світ.
Отож бачимо, що правдивою причиною молитви є зустріч з Живим Богом, є звернення нашого погляду до Вічного Світла, що просвічує людину і відкриває задум до спільного щастя, до вічної радості, до життя в Любові.
А подвійної молитви немає, мовляв, щоб ніби всім було добре: і Богові, і світові…
Коли шукаємо те, що Богові до вподоби, тоді і всім буде радісно!
Пригадай твої останні турботи, складні ситуації і запитай Бога: Яка є Твою воля в цьому? Що Ти бажаєш, що б я зробив тут?