Дорогі браття і сестри у Христі, в одному із поучень Христос сказав «Не можете служити Богові і мамоні». Господь застерігає нас, щоб ми не ставили у центрі нашого життя багатство та земні блага, бо тоді Бог буде мати інше місце, не основне. Бо може статися таке, що ми будемо вірити, що Бог є, але не довіряти Йому. Щось подібно до злого духа, котрий переконаний в існуванні Бога, але не служить Йому і не довіряє.
Історія із дуже багатим чоловіком нам показує те, що людина може бути ідеальна у виконанні всіх моральних та етичних законів, виконувати заповіді і показатися праведною в очах людей, але в час, коли Бог звертається до неї із пропозицією наслідувати Його, тоді людина показує наскільки довіряє Богові, тоді показує, хто чи що є основним в її житті.
Бог у центрі нашого життя?
Дивлячись на історію із багатим юнаком, ми можемо запитати себе: а як ми відгукнулись на заклик Христа: залишити все і піти за Ним?
Ісус запропонував багатому чоловікові те, що може зробити його щасливим, але той відкинув і показав, що є насправді в центрі його життя. Він відійшов від Христа і вернувся засмучений до свого багатства. Не знаємо: чи стались зміни в його житті чи ні, знаємо лише, що Божа воля була іншою і ми мабуть мали би ще одного апостола.
Ми віримо, що Бог може бути в центрі нашого життя?
Дорогі браття і сестри у Христі, ми покликані стати тими, котрі в центрі свого життя бачать Бога і все тоді, стане Його виявом доброти. Якщо ми поставимо матеріальні речі, тобто творіння Боже у центрі наших думок, почуттів, бажань, мрій та переконань, тоді Бог для нас стане на другому плані. Це означає, що не ми будемо Його наслідувати, а він має виконувати наші забаганки, не ми будемо Його слугами, а Він має бути слухачем наших молитовних наказів.
Переконаний, що батьки це подібне відчувають від своїх дітей тоді, коли діти їх цінують лише за те, що дають, але не цінують самих же батьків, подателів добра. Боляче, коли діти дивляться у руки, а не в очі. Коли вимірюють любов кількістю грошей, а не проведеного часу з ними. Дуже боляче, коли батьки просять покинути все і піти за ними, а діти із сумом щось виконують, або з радістю втікають геть. Тоді все стає ясно, яка є насправді любов дітей до батьків. Але якщо задумаємось, то чи часом ці діти не були виховані з увагою матеріальне: що бути щасливим це тоді, коли отримуєш, а не тоді, коли віддаєш.
Ціна любові вимірюється не тим, що ти маєш, а тим, що можеш залишити, пожертвувати, щоб бути поруч.
Інколи Господь, щоб нам відкрити правдиве щастя, забирає в нас те, що стало в центрі нашого життя і витіснило з нього самого Бога. І в це порожнє місце ми маємо можливість запросити нашого Бога і возвеличити Його: Господи і Владико мого життя!
Хай Бог благословить нас у цей час, коли ми пригадуємо про Об’явлення Бога у нашому житті і запросімо Його, щоб Він царював у нашому особистому, сімейному та спільнотному житті.