Заповнюючи страхівку на здоров’я, найшов текст: “Я …. прошу у випадку мого нещасного випадку і при втраті свідомості, надати мені медичну допомогу із хірургічним втручанням, ….. А у випадку моєї смерті мої внутрішні органи нехай будуть ….”
Підписуюсь і розумію, що це пишеться на випадок, коли я втрачу свідомість і не зможу тоді дати свідому письмову згоду на надання мені особливої медичної допомоги.
Також мусів заповнити бланк на випадок моєї передчасної несподіваної смерті, де говорилось про те, що має бути з моїм тілом.
Того дня я зустрів людину, яка мені зробила переворот душі. Вона попросила про молитву за упокій власної душі, коли помре, кажучи, що вже все вона організувала. І у випадку несподіваної смерті, все буде готове.
Розказуючи про це одному священику, той в замін відкрив мені одну свою таємницю: він молиться за упокій власної душі вже від тепер, будучи ще живим.
Я спочатку збунтувався, але, коли почув пояснення, то ще й досі думаю над цим.
Справа в тому, що Бог є поза часом. Тому ми, які в часі, молимось в нашому часі, але Бог є поза часом, тому Він може прийняти молитву у вказаний нами час, а отже і після нашої смерті. Тоді, вони будуть актуальні.
Дивні думки? Єресь? Ніби так! Але, якщо подумати спокійно, то, які би ви сказали заперечення на таку “дивну” молитву?
Ось, так хтось себе застраховує наперед, бо хто зна, що буде тоді, коли вже його не буде? Чи хтось пом’яне його?
Я б назвала таку молитву за упокій власної душі дуже сміливою. Особисто я більше розумію таку молитву: “Християнської кончини життя нашого, безболізної, бездоганної, мирної, і доброго одвіту на страшнім судищі Христовім просім”. Ну і в молитовній школі та повчаннях святих отців не зустрічала такої практики молитви.
Бог позачасовий, а людина – перебуває у часі. І у цьому часі вона проживаючи робить майбутнє своє і світу. Усе виглядає змінним і сталим одночасно.
Молитва, та й навіть сама думка без сумніву дійде до Бога, але чи повинна вона бути “за упокій”? Думаю швидше вона повинна бути проханням про допомогу правильно пройти весь всій шлях, не пропасти, проханням про підкріплення у труднощах і упадках. “Упокій” це уже є кінець земного життя, так сказати – узагальнення пройденого, але щоб заслужити щось потрібно ще пройти шлях… в ціле життя.
Зрештою, про що б не була молитва вона все одно змінює душу людини і наближає її до Бога, тому є така сама потрібна нам для життя як вода.
Справді по даній темі виникає багато роздумів, а ще більше запитань, на які можливо людині не потрібно знати відповідь, не знаю як вірно сформулювати – з досвіду переконалась, що логіка і віра – це різні речі. Головне, щоб віра в серці була міцна і щира, і ніщо не стало каменем спотикання на шляху віри і не посіяло сумнівів. А я запамятала ось таку ситуацію: одна старенька бабуся просила гроші, при цьому вона з великою повагою молилась, я підійшла до неї, її слова були: “Знаєш доця, чому ми ще живі, бо ми ще не готові бачити Бога” при цьому вона перехрисилась і воздала славу Богові.
Я погоджуюсь і з Уляною, і з Василем.
У кожного свій шлях до Бога.
В цьому питанні я скоріше протестантка ніж католичка, бо думаю, що той хто живе з Богом вже тут, то він житеме з Богом і там, якщо я прийняла Бога своїм батьком, тим, без кого мене немає, то я вірю, що Батько подбає про свою дитину і там…
Як на мою думку, я би не радила молитись за упокiй (похорон) своеi душi, а краще просити прощення грiхiв за сьогоднiшнiй день i просити в Бога сили, щоб взавтра не наробити свiжих…, бо нiщо не чисте не може увiйти в небо. Хто може повторити шлях ап.Павла?!…, щоб сказати:” …а тепер готовиться менi вiнець правди, який дасть менi Господь, праведний Суддя ,i не тiльки менi, але й усiм, хто прихiд ЙОГО полюбив.”2 Тим.4:7,8. Душа е вiчна. Душа(psyche.грец.) е життя, або з БОГОМ!, або з другим “хазяiном” (людина ж вибирае),кому присвятити себе. У мене е прекрасне зеркало, де я майже кожного дня заглядаю i уявiть собi … бачу себе….i в Ст.Заповiтi, а ще частiше в Нов.Зап. ,на ГОЛГОФI, де моi грiхи розпинали ХРИСТА. I ще бачу… воскресiння, що дае надiю на майбутне НОВЕ НЕБО I НОВУ ЗЕМЛЮ, де також продовжиться життя душi з БОГОМ! Знову ж вибирати вам…
Сприводу молитв про християнську смерть хочу сказати дещо:
Через Марію Маргаретту Алякок в 1689 р. Ісусом була дана велика обітниця. Ця обітниця також стосується і християнської смерті.
Зміст Великоїобітнці є тут
Якщо когось цікавить вся книга то я на данний момент працюю над тим щоб здобути електронну версію книги.