Матея 22, 35-46

Коли люди вірішують жити разом, роблять мудре рішення. Наше мудре прислів’я каже: коли люди живуть разом, вони біду ділять і вона зменшується, ділять радість і вона побільшується.
Кожен з нас виріс у групі людей і знає, що саме у товаристві іншим ми багато навчились і багато чого зрозуміли. З часом зрозуміли одну важливу річ: разом жити добре, але і не легко.
Кожен з нас має свій характер, свій погляд на світ, свої уподобання і звички. Для нас вони є дорогими, бо допомагають у житті. Вони навіть нас відокремлюють від інших людей. Саме тому, кожен, хто починає нам протирічити, може стати нашим ворогом. I як тут жити разом?
Людство із віками дійшло до висновку, що люди повинні скласти єдині правила та жити згідно них. Ці правила називали по-різному: хтось законами, хтось заповідями, хтось дороговказами. Суть не дуже міняється від сказано, але дуже замітним стає саме життя людей, котрі живуть згідно законів – панує злагода. Я ясність і спокій у тому, як жити.
Ісус проголосив Царство Боже на цій землі, серед людей, котре є і в середині самих людей. Це царство також повинно мати свої закони. І цими законами, спільного життя з Богом і з людьми, є Заповіді Любові. Вони не єдині заповіді у Божому царстві, але вони є фундаментом для всіх інших заповідей. Саме тому, коли би ми забулись якусь заповідь, або не просто не знали у який же спосіб повестися, щоб було по-Божому, то у такому випадку потрібно просто пригадати ці два речення:

Люби Бога всім серцем, всією душею і всіма своїми думками,
і також:
Люби ближнього свого так, як ти любиш самого себе.

Група людей, котра живе згідно цих законів любові, буде жити вічно. Бо все, що Боже, те триває вічно. Тому блаженні ті люди, котрі ставлять на перше місце любов до Бога. Він є джерелом любові, котре нам дає життя. Ми з цього джерела черпаємо доброту кожного дня, кожної хвилини. Ця вода любові не може затримуватись у нас, вона немов фонтан бажає вилися на інших. Дивним є те, що та вода Божої любові, коли дотикаєтся інших людей, у них теж творить джерело Божї любові. Ось, так Божа любов живе у світі: передається від одного до іншого.
Ми християни, котрі покликані не тільки жити згідно заповідей любові, але ще й ми покликані нести цю любов іншим людям.
Саме тому повинні сьогодні себе запитати:

Скільки я любові взяв від Бога?
І скільком людям цю любов передав?