Він перший серед всього, що є і що було. У цьому є Його велич Творця, що дає початок усьому, а ми лише входимо в Його славу.

У події воскресіння Сина Божого маємо, ще один доказ цього першенства: Бог прокладає шлях усякому народженому на цій землі, щоб привести до неба.

 

Людські зусилля марні, щоб випередити Бога. Уся людська історія наповнена прикладом, як людство рветься немов в перед. Біжить кудись… Ми це благородно назвали «розвитком». Але в чому полягає цей розвиток? Перевершити Бога? Стати незалежними від Бога і мати різні гарантії забезпечення доброго життя?

Щоби людство не видумувало і чим би воно не запевняло в ідеальних винаходах, все рівно прийде момент і все це буде лише доказом недосконалості.

 

Не випадково Бог у воскресінні далі нагадує людині, щоб не залишилась у своїх здобутках, бо все виявиться марним!

На прикладі мироносиць, які хотіли забальзамувати тіло, щоб довше можна було зберегти, ми бачимо, що це марно.

Хотіли побачити, де поклали тіло Христа, але і це виявилось марним, бо не застали його там.

 

Відповіддю був страх. Це все, що людина може зробити, тоді коли рушиться те, нащо покладали надію. Скільки ми раз відчували це почуття страху від нашого безсилля?

Але хіба не в нашому безсиллі проявляється Божа сила?
Хіба це принизливо, коли ми смиренно підемо за Богом?
Хіба це погано бути відкритими на Боже втручання в наше життя?

 

Ісус об’являється своїм учням, щоб утвердити їх у вірі!
об’являється у тих місцях, де вони Його не чекали

Об’являється їм в такий спосіб, що вони Його не впізнали.

Але ті, хто залишив свій страх, залишився вірним, той зустрів Христа Воскреслого! Після цієї зустрічі вже не можливо було стримувати радістю від цієї зустрічі. Саме це може бути поясненням того, чому проповідь не можливо було зупинити!

Церква не може мовчати! Християнин не може мовчати!  Якщо церква мовчить, якщо християнин мовчить, то складається враження, що їм немає що сказати. Немає, бо не зустріли Живого Христа?