Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри у Христі,
минулої неділі ми згадували про те, як подорожуючий самарянин проявив своє Милосердя до людини, яка неочікувано стала потребуючою, одинокою і під загрозою втрати життя. Вражає не тільки те, що цей зовсім чужий чоловік подарував йому свій час, змінив плани життя, наразив себе на зайві незручності та ще й розділив, або цілковито віддав свої матеріальні блага. Ми не знаємо причини, задля якої він зробив цей спасаючий жест, знаємо, що інші, які пройшли мимо, мали би це зробити, але мабуть мали якесь оправдання, що поставило допомогу людині на другий план життя. У їхньому житті нічого не змінилось, як не змінюється життя тих, людей, які не зупиняються, які відводять очі, які шукають собі якісь оправдання і які зацикленні лише на собі, на виконанні лише свої принципів.
Будемо відверті таких людей поважають у суспільстві: бо вони надійні, не запізнюються, виконують все чітко та ніхто і ніщо їх не зупинить. Вони, як правило не влізають у життя інших людей, і самі на дозволяють, щоб хтось змінював їхні плани, вони переконані, що кожен має займатись лише своїм.
Такі і подібні переконання творять такий спосіб життя, де відсутнє серце людини, тобто стосунки побудовані на любові, де відсутня сама людина, бо “результат”, осягнення цілі за будь-яку ціну є на першому місці. Таке мислення веде до закритості і перетворення людини в якусь “річ”, так втрачається повага до людини і до Того, хто її створив і далі опікується нею.
Притча “Про безумного багача” (Євангеліє від Луки 12, 16-21. ) показує абсурдність мислення людини, яка була одинокою. Жодної згадки за інших осіб ми не чуємо, лише “Я” і “Мені”.  Слово “земля вродила” також показує дію нейтральну.  Сам факт, що чоловік розмовляв сам із собою показує, що він ні з ким не говорив і нікого не чув. А в результаті вийшло безумство, бо те,  в чому чоловік був переконаний був лише витвір його фантазії.
Одинокість і самотність може довести до безумства! Бо безумний закритий у своєму надуманому світі і далекий від реальності.

Бог перериває його самотність, спонукає його на відкритість.

Бог – це Той, хто йде на зустріч. Намагається зав’язати діалог. Дає добро людині і чекає від неї відповіді.
Так, це Бог дав йому це добро, хоч багатий це не визнає…
А чому? Чому багатий стає, ще більш багатший..?
Може тому, що  – це був шанс для нього, щоб він вийшов із свого закритого світу і зв’язав своє життя із людиною потребуючою?

Чи він вірив в Бога? в Якого? Чи вірив у життя після смерті? Чи думав про смерть?
Ще недавно ми згадували про багача і лазаря, і про безумне життя багача, який неочікувано потрапив у місце терпінь. І тепер знову згадується багач. Складається враження, що багатство йде на шкоду людям. Хоча, коли поглянемо на ці випадки уважніше, побачимо, що ці особи були багаті, але водночас обмежені, бо були засліплені і окрім себе не бачили більше нікого, і мабуть не чули також?
Яку ж відповідь дав цей безумний багатий на запитання Бога?
У тексті притчі ми нічого не знайдемо. Правдоподібно він не дав жодної відповіді. Це могло бути з двох причин: або він навіть не почув цього запитання, або це ввело його в такий шок, що не знав що відповісти. Складається враження, що це чолові був невіруючий, атеїст. Жив Сам по собі, сам в собі, сам для себе … всюди сам і тому не було нікого “іншого” в його житті.
Сучасна культура споживацтва привчає людину до подібного способу життя, коли ми отримуємо радість від того, що маємо,  більшу ніж від того з ким ми є!
Діти, молодь і старші немов досвідчені люди спокушаються на закриту радість: це тільки для мене, це тільки мені!
Ми немов голодні постійно хочемо задовольнити свій голод чимось матеріальним, його стає все більше і більше…, а ми все більше і більше почуваємось самотні.
Тому не слід боятись ставити собі немов незручні запитання і мати відповіді. Час до часу потрібно себе запитувати: а для чого мені це? Кому ще воно може бути у пригоді? Хто ще крім мене отримає з цього користь?
Тоді ми зауважимо, що податель добра, наш Бог, дає це все нам для того, щоб ми звʼязувались один з одним звʼязком любові через взаємну допомогу.
Мислення закритої людини веде до безумства. У цьому світі є багато людей і ніколи не думай, що немає нікого, щоб ….
Є! Тільки потрібно бути відкритим на те, що Бог тобі дарує і те, що Бог тобі говорить.

Відео/Аудіо Версія
Кʼяварі

Савона

Генуя

Аудіо версії