Дорогі Браття і сестри у Христі, Сьогодні читаючи уривок Євангелії від Луки (Лк.5,1-11) ми згадуємо про початок місійної діяльності Христа. Він проголошує Добру новину!
Нам не відомо про що саме Ісус навчав, але знаємо, що багато людей були захоплені Його наукою і рибалки також, адже саме вони покинули все і довірились слуханню науки Учителя з Назарету.
Їхнє слухання не обмежилось лише слуханням, вони зробили наступний крок довіри – це виконати волю Його, тобто закинути сіті. Це також було непросто, адже людський досвід пішов в супереч Божій волі. І все ж таки вони наважились. Плоди їхньої довіри були очевидні. Але не так човни повні риби, як відчуття, що це сталось не за їхньою заслугою, а через те, що відмовились від свого, а виконали Божу волю.
Звичайно, що цьому зраділи всі люди, які слухали Христа і стали свідками перших кроків віри.
Петро згадує про свою грішність і саме ця грішність спонукає його сказати: відійди від мене Господи!
Грішність завжди схиляє нас до втечі, до віддаленості від Бога, до самотності.
Натомість Господь хоче бути близько людини! І каже: не бійся!
Запрошує відразу до місії, щоб далі бути з Ним і розділити Його місійний шлях, стати рибалкою у морі світу.
Цей випадок зустрічі людини і Спасителя, нашої немочі із довірою Богові, нашого досвіду минулого і Божою волею щодо нашого майбутнього показує зустрічі в нашому житті!
Можемо навчитись у цій історії як розпізнати наші ситуації, коли ми зустрічаємось з Богом, коли ми пізнаємо наші немочі, як наш досвід минулого впливає на наші вибори.
можемо собі уявити як би змінилась історія життя Петра, якби він “віднєкувався”, сказав ні на кожне запрошення Спасителя. Ось так пишеться історія і нашого життя! Ось так написалось історія і сьогоднішнього дня. Який буде наш вибір? Навіяний страхом і втечею? Або ж, голосом Бога, який каже не бійся і виконуй те, що Бог тобі довірив!