Роздуми у ПЕРШУ неділю Великого Посту

Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: ” Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету. Натанаїл сказав йому:” Що доброго може бути з Назарету?” Мовив до нього Филип:” Прийди й подивися”.

У сьогоднішній історії ми чуємо про те, як зустрілися двоє людей: Филип і Натанаїл.
Один із них посилався на Святе Писання, кажучи : “Ми найшли того, про якого писав Мойсей у законі і пророки – Ісуса, сина Йосифа, з Назарету.” Він ділився радістю, що зумів розпізнати у людині Месію, того, про кого було написано у Святому Письмі. Це означає, що він уважно читав Боже Слово і зумів його використати у своєму житті.

У цій історії також ми згадували про іншу людину, про Натанаїла, котрий сказав: “що доброго може бути Назарету?”
Така репліка на почуте від Филипа була людською думкою. Він повторив те, що говорилось народі. В цій репліці є скрите приниження, неповага, погорда інших.

Так і ми в нашому щоденному житті зустрічаємось із людьми і часто стаємо перед вибором кого слухати: Боже слово, Божий голос, чи людську думку і людський голос, який міг, навіть, спотворити Божий голос?

Задумаймось у тиші:
що ми більше хочемо почути: Божий голос чи людський?
Де ми маємо більше практики у слуханні?
Як впливає на наше життя слухання інших?

“Прийди і подивися” – почув той, хто спершу  був ведений людським голосом, бо цитував щось із народної псевдо мудрості, але коли зустрів особисто Христа, то його життя змінилось, змінилось через слухання.
Як бачимо, особистий досвід важливий!
а на твою думку чому?