Якщо життя в хаосі, тоді порядку нема. Якщо є порядок, тоді має бути послідовність.  Послідовність – це початок і те, що має бути наступним, похідним.
Для нас, віруючих в Бога людей, початком всього є Бог, для поган початком може бути все видиме і видумане, окрім правдивого Бога.
Саме початок, основа нас різнить між собою, показує відмінність між віруючими в Бога і безбожниками.
Ми можемо робити одні і ті ж самі речі, але основа є інша.
Як це визначити?
Все дуже просто: потрібно дати самому запитання.
Наприклад: Чому я це роблю? Яка причина? Хто мене надихає до цього?
Якщо відповіддю є Бог, тоді початком є Бог, якщо є інша відповідь, тоді виникає наступне питання для нас, а де тоді є Бог?
Дуже часто ми чуємо відповідь: “ну… має бути Бог початком!”
А чому чуємо “має бути Бог”, але не чуємо “є Бог”?
Буває таке, що ми багато чого знаємо, але, на жаль, не живемо цими знаннями, не використовуємо їх у своєму житті.
Це означає, що не довіряємо цим знанням, що не довіряємо Богу, що слухаємо когось іншого.
І тоді слід пам’ятати слова Христа:

“24. Ніхто не може двом панам служити: бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматися одного, а того знехтує. Не можете служити Богові і мамоні.”

Саме тому нам потрібно часто запитувати самих себе: Кому я служу, кому я довіряю, кого я люблю, де я посвячую свій час, сили, почуття?
Має бути ясність в житті.
Без правдивої відповіді немає ясності. І бажане представляється за дійсне. Але в реальності все стається по-іншому. Ось тому з часом виникають багато непорозумінь і розчарувань.
Коли торжествує правда має бути радість, а не плач і  розпач. Але коли живеш в неправді і вона видається тобі солодкою, тоді правда буде видаватись гіркою. Подібно, як людина звикає до темряви і потім світло для неї видається різким і подразнюючим.
А правда є така, що не можна жити подвійним життям.
“Не можливо служити Богові і мамоні.”
Життя є одне і його можна прожити, вибираючи лише одне: бути віруючим у Бога, або жити поганином, тобто тим, хто не довіряє Богу.

Коли ми даємо самим собі такі фундаментальні запитання і маємо сміливість дати правдиву відповідь, тоді найперше маємо ясність, які насправді ми є. Бо відповідь може підтвердити те, у що ми віримо, або заперечити.
Важливо тут уточнити: слід давати відповідь, не пояснення чи оправдання.

Дорогі браття і сестри у Христі, ми почули Слово Боже і заклик Христа: “не турбуйтеся вашим життям”.
Цей заклик викликає у нас багато запитань і ці запитання треба скерувати до самих себе, щоб пізнати: хто ми є насправді?
Цей заклик нагадує нам запрошення довіритись Богу, Його любові. Адже  Він приготував нам радісну вічність і  життя на землі – це приготування до життя в небі, яке буде у цілковитій довірі до Божої Любові.
Клопоти – це свідчення того, що людина сама намагається все вирішити і організувати у своєму житі і при цьому віддаляється від Бога. Бо дуже сильно сконцентрована на собі.

Свідчення:
Я, подібно до людини, яка багато клопочеться, втомившись, час від часу даю собі різні запитання: для чого мені це, чому саме я?  Тоді приходить світло у хаосі моїх думок і неясності моїх вчинків.
Тоді згадую, що хочу душевного миру, але все роблю для того, щоб був неспокій. Дивно правда? Хочу одного, роблю інше.

Я подібний до людини, яка вимучена від постійної напруги, що все вона сама має робити, хоче, щоб було все добре, але насправді закривається від джерела доброти від Бога.

Я подібний до людини, яка відійшла від Бога і втратила єдність із Творцем, завжди можу повернутись до обіймів Люблячого Небесного Батька і сказати: “Прости, я помилився і тепер я слухаю Тебе!”