Почути одного дня, що ти водій і можеш нарешті самостійно керувати авто – це велика радість, але з часом переконуєшся, що не все так просто і мати машину це не завжди зручно.
Паркування – це одна із перших трудностей, яку зустрічає водій у великому місті. Якщо і знайшов вільне місце для паркування, то це тільки половина проблеми, адже потрібно ще вдало запаркувати машину.
В одному місті наповненого великим рухом автівок пролунали гучні сигнали і це миттєво привернуло увагу всіх до особливої ситуації. Утворилась велика колонна машин, які незрушно стояли одна за одною, немов вишиковані, і сигналили. Як вияснилось згодом, попереду біля храму паркувалась якась машина у дуже незручному місці і звичайно водій був дуже обережний, щоб нікому не пошкодити машини.
Це довге паркування дратувало всіх, бо проїхати було неможливо, а чекати нікому не хотілось.
Хтось не стримався і під неперервні сигнали машин вигукнув із відкритого віконця: “Ти можеш забратись з дороги і не заважати іншим?”, а хтось інший підтримав: “І хто тобі дав посвідчення водія? Ти посміховисько якесь …”
Були ще якісь інші вигуки … ніхто не шкодував слів.
Вся ця напруга на фоні машинних сигналів тільки ускладнювала ситуацію, адже у шофера тільки збільшувалась паніка.
Не знати, як би закінчилась ця історія, якщо б не йшов повз один молодик.
Ознаки його зовнішності показували іноземне походження і ознаки бідності теж були явними. Але в той час у такій ситуації мабуть не один шофер на поважній машині, заздрісно дивлячись на нього, подумав, що пішки би швидше дістався до місця призначення.
Несподівано цей юнак прискорив крок і далі сталось те, що мабуть багатьох здивувало. Все вийшло якось просто, але в тій ситуації це прийнялось немов чудо.
Молодик став перед машиною і жестами заспокоїв невдаху-водія. Усміхаючись, почав показувати відстань між машинами і керувати обертами коліс. За кілька секунд машина була досить вдало запаркована.
Сигнали машин стихли і рух продовжився. Лише дехто зумів привідкрити вікно і гукнути юнакові: “Дякую! Молодець!”
Ця ситуація та подібні можуть нам пригадали про наше християнське життя. Про складні ситуації, коли ми себе почуваємо безпомічним і безпорадним. Також пригадуються ті, котрі бачачи цю безсилість, критикують і дорікають, вимагають і кричать…
Ця ситуація та подібні можуть нам дати зрозуміти те, що, дивлячись на “супер” шоферів, які повелись агресивно до того, хто потрапив у складну ситуацію, відпадає будь-яке бажання стати шофером.
Інколи, дивлячись на деяких християн, відпадає бажання бути християнином, відвідувати храм, обʼєднуватись у спільноту.
Як це добре, що Господь посилає завжди тих, хто не маючи посвідчення, є справжнім свідченням професіоналізму!
Можливо тому, наші спільноти зменшуються, бо у час трудностей ми відчуваємо брак підтримки.
Можливо тому, наші спільноти не збільшуються, бо хто хоче зазнати агресії, як це сталось із нами?
Дивлячись на це все, аж хотілось сказати: “Це неправильно, так не повинно бути!”. Адже бути справжнім водієм – це не означає вміти справно їздити самому, бо дорога є для всіх!
Церква є для всіх!
+ Немає коментарів
Додайте свій