Все почалось із того, що попросили, щоб помолився на цвинтарі. Рідко таке буває. Можливо через те, що не так вже і близько. На нашу радість зголосився добрий парафіянин, який погодився нас підвезти.
Ми рушили, але з часом виявилось, що точної дороги ніхто не знає. Що робити? Куди їхати?
Але це не проблема, бо ми живемо в сучасному світі і порада використати “навігатор” всіх заспокоїла.
Подорож продовжилась із радісним відчуттям, як це добре, що ми живемо у той час, де техніка нам завжди допоможе.
Але не мав і гадки, що техніка може допомогти і в духовному житті…
Справа в тому, що залишилось ще кілька метрів дороги і тут нашу тишу несподівано перервав металічний голос навігатора, який досить спокійно сказав: «Ви прибули до остаточного місця вашого призначення, яке знаходиться по праву сторону від вас.»
Ми всі поглянули у праву сторону і побачили цвинтар. Потім поглянули один на одного і в кожного на обличчі можна було зауважити подив.
Один із нас, мабуть, щоб зняти напругу, сказав: «дякую за нагадування!» Всі посміхнулись і вийшли з машини, прямуючи до місця нашого остаточного призначення.
Повірте, наступна половина дня у мене пройшла в особливій духовній атмосфері. Чомусь той голос про остаточну мою зупинку мені пригадувався час до часу …
Коли повернувся додому пізно вечором, то на вечірній молитві подякував Богу, що моя подорож цього дня дійшла до завершення, а велика мандрівка мого життя немов призупинилась, я маю відпочити і набратись сил, щоб завтра продовжити мій шлях.
Але настане час, коли не якийсь голос навігатора, а сам ангел Господній прошепоче про завершення моєї земної мандрівки… і мені залишиться сказати: “Амінь!”
Сподіваюсь у раю навігаторів не буде, адже там безконечність і безмежність. Дай Боже, щоб саме там було місце нашого “остаточного призначення”.
Амінь?
Щоб відправити коментар вам необхідно авторизуватись.
+ Немає коментарів
Додайте свій