Завдяки вашій вірі: відсутність в одному, стане здобутком в іншому.

Дорогі браття і сестри у Христі, в уривку Євангелії від Матея (Мт. 9, 27-35.) ми читаємо розповідь про зцілення двох незрячих, які йшли за Ісусом і просили зцілення.
Коли згадуєш про двох осіб, які незрячі, то мимоволі згадується прислів’я: “сліпий сліпого веде”, про це згадується в наступних рядках Євангелії від Матея “А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть…” (Мт 15:14), що вказує на якесь безглуздя.
Бачимо, що їхня єдність труднощах, а потім у вірі не була безглуздям, а навпаки їхнім зціленням, спасінням для них. Їхній смуток перемінився в радість, яку вони не могли стримати і розголосили по всій країні.
Це важливо, що вони були разом, допомагали один одному, але ведені були вірою, а не безглуздям.
Як ми знаємо, віра народжується від слухання. А слухання у них було дуже витонченим, адже, коли немає зору загострюється інший орган чуття. Таким чином відсутність зору допомогла їм загострити слухання Божого голосу, а це в свою чергу допомогло у вірі.
Інколи ми можемо зауважити людей, які у храмі на молитві закривають очі.У кожного може бути різна причина, але той хто закриває свої очі, щоб обмежити себе у баченні, але зосереджує свою увагу на слуханні серцем, той уподібнюються до цих двох чоловіків.
У цей час, коли ми, думаючи про наше майбутнє,  мало що бачимо, в якісь мірі ми уподібнюємося до цих сліпців.
Без сумніву це нас хвилює, бентежить. Але найбільше, що бентежить – це намагання “вести” один одного у стані сліпоти. Це може бути емоційна засліпленість, може бути інформаційна, чи ідеологічна, а в декого вже прийшла засліпленість від відчаю, мовляв: все йде до гіршого. Як тоді ця людина може щось радити іншим? Як може виховувати дітей?
Тоді народна мудрість може справдитись на нас “Сліпий сліпого веде” і ми будемо відчувати у всьому, що робимо, безглуздя і знеохочення від постійних падінь. Це навіть небезпечно. Як правило такі люди, не хочуть слухати інших і як наслідок не вірять нікому. Вони не можуть прийняти свою сліпоту, темряву в середині них і тому звертають свою увагу лише на те, що веде до відчаю.

Шлях надії – це зустріч із Христом, навіть небачачи Його, але чуючи Його голос
Ми, християни, віруючі люди, покликані у цей час пригадувати людям про інших шлях надії, про можливість звертатися до Христа, слухати Його голос, розпізнати Його волю.
Тоді, навіть, якщо сліпі, то зуміємо згідно нашої віри отримати прозріння, світло надії.
Тому, дорогі у Христі,  запрошую не падати духом в “час темряви”, тоді, коли наступає неясність, а навпаки – міцніше закриваймо очі і звертаймо свою увагу на слухання Божого голосу.
Завдяки вашій вірі: відсутність в одному, стане здобутком в іншому.