Дорогі Браття і сестри у Христі, в Євангелії від Матея (Мт.19, 16-26.)ми читаємо розповідь про зустріч Ісуса із юнаком.
Вражає, що юнак відразу називає Ісуса учителем, і це мало означати, що той хоче бути учнем Ісуса. І спочатку немов би все розвивалось логічно. Учень запитувався вчителя, а вчитель відповідав учневі. В один момент все змінюється. Це стається тоді, коли юнак виявляє всій душевний неспокій: “мені щось бракує… ” Він вів бездоганне життя, а виявилось – цього було недостатньо, щоб відчувати себе досконалим.
Без сумніву нас ще змалу чогось вчать і нам передають так звані “рецепти щасливого життя”: “роби так і в тебе все буде добре”. У багатьох справах це дуже себе виправдало, але бувають такі ситуації в житті, коли загальні “рецепти” не підходять. І що тепер?
Відчувати – це не розуміти
Ми розуміємо, що все правильного робимо, але водночас відчуваємо, якусь недостатність, відчуваємо, що має бути щось інше, якось по-іншому. Хочеться повноти.
Відразу хочеться зауважити, що важливо це відчути, на це звернути увагу, не заглушувати це.
На жаль є люди, які відкидають ці внутрішні делікатні відчуття. Причини бувають різні: хтось від малечку був привчений не вирізнятись від інших і звик йти за сірою масою, тому не навчився пізнавати своєї неповторності. Хтось відчував це, але йому не дозволяли це робити. Ми маємо пам’ятати, що кожен з нас неповторний і для кожного з нас Господь приготував особливу місію. Її можна пізнати тільки, коли будеш пізнавати свою неповторність і відкритий на голос Бога. А Бог буде промовляти, як це зробив із юнаком, роблячи пропозицію: “Якщо хочеш бути досконалий, піди, продай, що маєш, дай бідним і будеш мати скарб на небі; потім приходь і йди за мною.”
Юнак відійшов, сумний. Він мав залишити все. І мабуть – це все, що він мав залишити, було дуже дорогим для нього. І це найдорожче, мабуть, було причиною його душевного неспокою.
Учень має перевершити учителя, але це не в християнстві