Дорогі браття і сестри у Христі, слухаючи притчу про “Виноградник і виноградарів” (Мт. 21, 33-42.), ми можемо жахнутись від того, якою може бути жорстокою людина, котра спочатку стає невдячною, заздрісною і пожадливою, а далі спокуса штовхає до ще більшого гріха – до вбивства.
Часто чуємо, як люди несподівано роблять страшні вчинки, адже спочатку видавали себе за добрих, а потім виявились жахливі злі вчинки.
Так було і так залишилось, що ми не знаємо, що є в помислах людини. Саме внутрішній світ людини,її думки і її почуття, впливає на її вчинки.
Нам потрібно часто звертати увагу на наш внутрішній світ і зауважувати: які є наші думки, які є наші почуття? Чим вони надхненні?
Якщо відчуваємо, що темрява наповняє нас, тоді слід чекати і вчинки темряви, а якщо є світлі думки і світлі почуття, тоді і вчинки світла стануть всім людям відомі.
Про що ТИ думаєш?
Наставник і послушник прогулювались по парку. Несподівано старець запитав: “Про що думаєш?” Учень трохи зніяковів і нічого не відповів. Тоді старець перервав тишу і почав розповідати щось із своїх молодечих років. На завершення прогулянки вчитель почув несподіване запитання: “А чому ти запитав про мої думки?” “Щоб знати їх, бо тільки ти можеш дати цю відповідь” – відповів. “Добре, але я тобі нічого не відповів, а ти й не наполягав?” – продовжував юнак. Нащо старець з таємничою усмішкою відповів: “Якби твої думки були добрі, тоді ти би миті не чекав, щоб з ними поділитись, а якщо вони були ну… не зовсім добрі, тоді для чого мені їх чути? ”
Як би було для нашого спасіння корисним, щоб ми завжди хотіли поділитись із своїми думками і почуттями, щоб світла в цьому світлі ставало що раз більше.
Сьогодні повчає апостол Павло: “Браття, чувайте, стійте у вірі, будьте мужні, кріпіться. Нехай усе у вас діється в любові.”
Інколи ми можемо спокуситись і пустити темряву у свою душу , і тоді може статись щось жахливе і небажане.
Будьмо уважні перед спокусами, особливо, коли ми стаємо учасниками Божого діяння, тобто стаємо робітниками у Божому Винограднику, у Церкві. Бо зло не може самостійно знищити цей Виноградник – Царство Боже, але може спокусити тих, котрі можуть увійти і трудитись у Винограднику, щоб спочатку, втративши повагу до Господаря, потім позбавити Виноградник присутності Господаря.
Тому чим ближче до святого, тим більше відчуття Божої присутності, бо в іншому випадку, буде відчуття присутності іншого, який затаїться у нашому серці і в наших думках, щоб спокусити нас до “нелюбові”.
Молитва – це найкращий спосіб пригадати про Бога і про все Боже!
Ця молитовна пам’ять буде берегти нас повсякчасно, щоб ми не впали у спокусу, щоб від нас не була віднята благодать і щоб ми не стали самовідкинутими від Того, кому маємо завдячувати всім нашим життям нині, повсякчас і на віки віків.
Ще молимо, щоб Господь очистив наші серця від помислів погубних і щоб дарував нам ласку достойно трудитись у Його винограднику приносячи рясні плоди любові.
Генуя
Савона