Слава Ісусу Христу! Дорогі браття і сестри у Христі, уривок з Євангелії від Луки (Лк.10, 25-37), в якому розповідається як один чоловік законовчитель підійшов до Ісуса і дав йому запитання. На що Ісус відповідає, розказуючи одну притчу, яка була дуже наближена до правдивої історії. Ісус міг відповісти кількома словами, але вирішив, щоб чоловік та інші, котрі слухали, самі віднайшли відповідь. Що і врешті сталося в кінці вже їхньої історії.
Теорія і досвід мають бути завжди поєднані.
Наше життя складається із наших вчинків, але також із наших думок, роздумів, які ми можемо перетворити у висновки, твердження – це ми називаємо теорією. Таким чином досвід нашого життя тісно переплітається із нашими думками та почуттями. Так людський досвід передається поколінням: через живий приклад і через повчання у словах.
Господь нам залишив одне і друге.
Тому ми маємо Святе Письмо, в якому показана Божа Воля як у словах, так і у вчинках. Господь Бог продовжує вести людство дорогою спасіння через Його слово і через ситуації, які трапляються в нашому житті. Тому ми можемо у кожній ситуації нашого життя розпізнати себе і отримати повчання.
Ми слухаємо цю історію про чоловіка, з яким повелися недобре, про розбійників, котрі прирекли його на смерть, про священика і левита, котрі пройшли повз, про самарянина-чужинця, котрий виявив милосердя і про господаря заїзду, про якого ми майже нічого не знаємо. І ця історія залишиться цікавою історією, або стане чимось більшим. Тим, що вплине на наше життя! Це станеться, якщо ми, слухаючи, запитаємо самих себе: “Який відгомін має ця історія у наших серцях і в наших думках? Чи траплялися з нами подібні історії?”
Можливо ми є тими, котрі стали жертвою інших людей? Переконаний що, кожний з нас має у своїй пам’яті історію, коли ми стали жертвою зла.
А можливо ми стали тими, котрі спокусилися і зробили злий вчинок, завдали комусь болю, маючи на це оправдовуючі причини.
У теперішній час дуже легко стати свідком біди іншої людини. Ми живемо багатолюдних містах, ми маємо зараз доступ через засоби інформації до різних подій, але що ми вибираємо: зупинитися і допомогти чи пройти мимо і продовжити своє життя?
Також у нашому житті могла бути ситуація, яка трапилась із господарем заїзду, коли ми були запрошені до участі у ділі милосердя.
Таким чином бачимо, що історія, яка трапилася колись у Палестині, може мати відгомін і в житті багатьох з нас. І ті ситуації, які стаються в нашому житті, можуть бути відповіддю на наші запитання. І той хто відкритий до Божого голосу, який промовляє через різні історії в житті, того життя стає дуже цікавим, а не випадковим, як ти думають атеїсти.
Дуже легко в цій історії стати тим, хто осуджує, звинувачує, критикує злодіїв і байдужих, а також похвалити вчинок самарянина. Чи від цього зміниться наше життя? Чи покращиться життя інших?
Якщо наші думки не будуть пов’язані із конкретними вчинками, тоді нічого не зміниться.
Саме тому Ісус каже до книжника: “Іди і роби ти так само”, “роби, на слідуючи того, хто виявив милосердя”.
Знаючи навіть, що вчинок одної людини не змінив цілий світ, але знаємо також, що вчинки милосердних людей стримують цей світ від остаточної погибелі.