Духовна їжа. Господь у сьогоднішній притчі показує простий принцип того, як ми живемо нашим духовним життям. Використовує приклад землі (яка нам пригадує нашу душу) і приклад зернини (що символізує Боже слово).
Кожного разу, коли слухаємо цю притчу, відчуваємо велике бажання бути тою доброю землею, бо знаємо, що не раз ми виходили із храму Божого з відчуттям пустоти, адже майже нічого не взяли з собою. А що ж маємо брати? Маємо виносити з собою ЗЕРНО (БОЖЕ СЛОВО)!
Подив виникає і в нас про нас
Ми дивуємось, деколи самі собі: чому слова «А те, що на добрій землі, – це ті, що, почувши слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні» (Лук.8:15) не завжди до нас відносяться. Чому у час терпіння, тобто випробувань чи спокус, ми не можемо дотриматися того, що вчить нас Біблія!
Нас деколи дивує черствість нашої душі, холод в часі нашого гніву, закам’янілість у часі прощення. Коли минає час, ми каємось і відчуваємо нашу неправоту. Але чому, все ж таки, ми кам’яніємо?
Зерно, коли проростає …
Все дуже просто. Треба лише уважно придивитися до землі, яка нас навчить. Земля, котра просто не приймає ніякого зерна сама від себе кам’яніє. Зауважмо: коріння розрихлює землю. Крім того рослина залишає після себе поживні речовини і земля стає доброю землею, котра готова на наступний раз прийняти інше зерно.
Як бачимо все взаємопов’язано. Ось, відповідь на наше запитання – чому ми кам’яніємо. Вистачає один раз не прийняти доброту і це буде поштовхом зробити те саме знову, і так далі до того часу, коли ми станемо повністю байдужими!
Що робити, щоб уникнути духовної байдужості?
Гадаю, що тут можна і самому здогадатися. Потрібно постійно приймати зерно – Боже слово. Навіть, якщо ми стали подібні до кам’янистого, сухого ґрунту, нам не потрібно бентежитися. Все можна змінити. Варто лише далі продовжувати приймати зерно Божої науки: читати Євангеліє та духовні книжки, спілкуватися на духовні теми, молитися своїми словами та словами святих людей, аналізувати проповіді.
Головне, щоб було бажання
Бажання має велику роль у присутності зерна Божої науки в душі людини. Саме тому, коли йдемо до церви, починаємо читати Біблію чи іншу духовну книжку ми повинні мати бажання прийняти Боже слово і все, що потім відбудеться.
Що ж відбувається?
Земля, яка прийняла зерно, вже не є порожня земля. І наша душа також не може бути порожньою. У ній має перебувати Боже слово.
Душа стає освяченою, через присутність святого. І ми маємо усвідомити те, що цьому святому ми маємо дати ріст, тобто його зростити і навіть показати іншим, даючи плід.
Все це творить у нас зміну. Наша душа поступово перемінюється і ми стаємо дійсно доброю людиною, а хто вже є добрим, то має можливість стати ще кращим.
Ось в цьому і секрет побожних, святих людей. Всі вони цікавились Божою наукою і приймали її, думали над нею і пробували її використати в житті. Ось так, крок за кроком вони і змінювались. А ми? А Ти???
Скажу за себе. Я маю бажання читати духовну літературу, слухати аудіокасети і дивитися фільми на релігійну тему, молитися і ходити до церкви, роздумувати над проповідями. І все це роблю. Але майже не маю бажання служити ближньому. Роблю добрі діла під впливом ємоцій, або симпатій. Не здатна на діла, які потребують багато часу, фізичних і моральних зусиль, значних материальних витрат.
Останній випадок зі мною. Прочитала у церкві об`яву про необхідність надання потерпілій в автокатастрофі жінці материальної допомоги на тривале лікування і чергування біля її ліжка у лікарні. Я сподобилась дати невеличку грошову суму.
На думку приходять слова мого чоловіка про мене, що я зможу зробити для когось значну жертву, але це не від природньої душевної доброти, якої мені завжди бракувало.
як важко бути добрим… не на словах, а на ділі. Скільки добрих думок, душевних поривів виникало в мене, а як до діла то нічого доброго не роблю. А саме основне що ловлю себе на думці і тут же знаходжу причини чому я не можу допомогти людині. А наші думки і бажання без добрих діл не мають ніякої ваги перед Господом. Молю Бога щоб дав мені такої милосердної душі щоб добрі діла випереджували будь-які думки, навіть самі хороші…..