Парохи-кардинали місцевої Церкви міста Риму, яку визнають як першою у вселенській, зібрались розпізнати Божу волю у тому, хто їх очолить.
Кожен з них, згідно їхнього покликання, стає відкритим бути знаряддям Святого Духа. Це велика відповідальність перед віруючими, до з якими вони звершують їхнє особливе служіння. Їхнє одне рішення, а наслідки будуть численними і на всю Церкву.
Тому вони обмежуються від світу і віддаляються від світового крику, щоб бути ближче один до одного і щоб разом почути Божий голос, і щоб разом розпізнати Божу волю у цьому етапі Історії Спасіння.
Це особливий час для Церкви, коли всі немов призупинилися у своїх справах і просять у Бога проводу. Щоб йти далі потрібно вибрати того, кому будемо найбільше довіряти і хто зуміє нас всіх обʼєднати.
Це чудова давня традиція: вибрати з поміж нас того, хто нас всіх обʼєднає в цьому часі у цих обставинах, але з думкою про вічність.
Так було колись у перших місцевих церковних спільнотах. Призначень не було, хіба би сталось так, що не спромоглись самостійно розпізнати того, хто міг бути серед них.
А ми ?
А ми маємо підтримати молитвою тих служителів, щоб не почувались самі і самостійні!
А ми маємо приготувати себе та інших до прийняття Божої волі у цьому виборі.
Ми маємо бути уважні, щоб відчитати Божі знаки у тому, на кому спочине ласка нас всіх провадити дорогою Спасіння.
Світ у цей час буде кричати і буде нам навʼязувати свої пояснення цієї святої події. Буде сіяти напругу та вигадувати якісь інтриги, буде відволікати нашу увагу і бавитись нашими емоціями…. буде нас спокушати…
А ми?
А ми будемо вірні, будемо поруч тих відважних, хто дозволив Богові діяти через них і будемо очікувати знаків надії.
Хто це буде?
Це буде точно: паломник надії у цьому році паломників надії!
Він буде з нами і ми будемо поруч нього.
Ми будемо разом.