У нашому житті є багато чого, що є постійним. З часом розуміємо, що без постійних речей життя неможливе. І коли чогось із основних постійностей зникає на довший час, то закрадається сумнів: чи наше життя є в порядку. Можна зауважити, що трудності, терпіння, невигода, незручності відносяться до тих речей, з якими ми починаємо наше життя і з якими ми зв’язані день за днем.
Наше життя – це дорога трудностей і боротьби із ними.
Чи був у нас такий день, який би пройшов без трудностей, бодай найменших? Задумуємось і відповідаємо однаково зі всіма: “Ні.Труднощі нас супроводжують завжди і всюди.”
Так подумати, то мабуть трудності об’єднують нас всіх і для декого мабуть набагато більше ніж легкість та успіх.
У складній ситуації у нас швидше народжується солідарність через милосердя і прощення, любов і співчуття.
Так було у всіх днях нашого минулого життя, так буде з днями нашого майбутнього.
Цю правду ми не можемо відкинути, хоча водночас докладаємо усіх зусиль, щоб полегшити наше хресне життя.
Розуміємо, що позбавитись терпінь ми не зможемо, то хочемо бодай полегшити їх.
У певний момент, зробивши кроки назустріч майбутньому, усвідомлюємо, що стає неможливо йти вперед. Сили покидають. Природно виникає бажання кинути все, або ж, щоб хтось забрав всі ці труднощі і взамін нам подарував спокій. Щось подібно до бурі, яка наступає, після якої так хочеться спокою…
Хочемо такого Бога, який би нас полегшив.
Коли молимось до Господа, то зустрічаємо цікаве явище – хрест далі залишається у нас на плечах. Не завжди змінюються наші обставини життя: залишаються труднощі, хвороби, люди, котрі обтяжують нас і ситуації, які пригадують нам про те, що ми ще живемо на цій землі терпінь. Господь каже: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяженні, і я вас заспокою».
Не каже, що забере від нас наш хрест, а запевняє, що дасть мир в душі і заспокоєння. А хрест наш ми маємо нести за Ним: “Візьміть на себе хрест свій і йдіть слідом за мною”.
Дивно? Чому Він не хоче забрати від нас наш хрест?
Він хоче тільки допомогти нести його. А ми, по-людській слабості, хочемо не тільки полегшення, але мріємо, щоб був кінець всьому, тобто хочемо позбутися труднощів.

Саме це може бути поясненням винайдення техніки. Механізму, що не зможе добровільно відкинути полегшення людині. Техніка – це раб, який не має вибору і не має права виступити проти господаря. Може тільки вийти з ладу і потім із чистою совістю людини без жодного жалю бути знищена через свою непотрібність. Техніка взяла на свої плечі багато трудностей і в деяких випадках не тільки нам полегшила життя, а пішла далі – забрала життя. Не одна людина вже тепер в час прогресу скаржиться на те, що стала рабом техніки. Ось так, почали із полегшення, а потрапили у рабство.
Христос не хоче зробити нас рабами.
Бог хоче, щоб ми були вільні. Щоб були вільні також від трудностей, але не через позбавленням їх, а через поборювання їх.
Зробити перший крок для кожної людини є важко, бо потрібно звільнитися від того, що тебе носять на руках. Ми добровільно спонукаємо маленьке створіння до трудності, щоб потім було легше.
Саме тому, потрібно бути обережними із тими, хто обіцяє життя без трудностей. Якщо так подумати, то вони бажають нам швидкої смерті. Чому саме так, зрозуміємо у наступних рядках.

Дивлячись на життя деяких людей, може скластися враження, що вони кращі за Христа.
Я всі твої проблеми вирішу! Зі мною ти не будеш мати жодних трудностей! Твоє життя буде зі мною райським! Я за тебе все зроблю і тобі буде легше! Такі заклики хоч і приємні нам, і в часі кризи ми наївно довіряємо таким людям, але в глибині серця знаємо, що це обман. Нам обіцяють те, що потім нас знищить.
Отож, земля без хреста – це рай.
Тому ми жадаємо полегшення, бо тужимо за втраченим раєм. Ми шукаємо його і йдемо ціле життя до нього. Він буде, але не тепер. Поки ми є на цій землі, то хрест мусить бути з нами і на наших плечах. Забрати його просто неможливо. Можливо тільки його нести терпеливо та Божою поміччю.
Та все ж основним залишається те, що Хрест – це наше спасіння, це вершина нашої любові до Бога, це єднання нашої грішної природи із Божою волею, це дорога до раю.
“Сьогодні будеш зі мною в раю” – такі слова почув грішник на хресті, такі слова почуєш ти, розп’ятий на хресті свого життя.