Дорогі брати і сестри у Христі, уривок Євангелія від Луки (Лк. 8, 41-56) нам пригадує про дві зворушливі історії, які звʼязані між собою надією на зцілення від Бога. Ці історії показують як люди не впали у відчай і дозволили Богові діяти. Коли людські сили вичерпані, тоді легко закритись у собі і дозволити безвиході запанувати у наших думках та почуттях, тоді життя стає дійсно немилим. Дехто так і свідчить: “я втатив сенс життя”, “для чого тепер жити і так нічого не допоможе”. Ці сіторії пригадують про людські долі, які боряться довгими роками і все без успіху, а також пригадують про тих, кого біда зустрічає раптово і розумієш, що тут ти себе відчуваєш безпорадним.
Хто як не ми, український народ, сьогодні, розуміємо і жінку кровоточиву, і батьків помираючої дитини? Події війни, що вплинули на нас, зробили нас близькими до тих персонажів Євангелія. Ми знаємо, що таке страх за життя дитини; ми знаємо, що таке нести тягар невиліковної хвороби протягом довгих років. Наші сльози, наші тривоги, наша економічна скрута – все це відображає біль, який переживали ці люди.
Ці страждаючі люди можуть нас навчити не тільки переносити біль, але ще й надіятись на невимовну радість.
У кровоточивої жінки було багато причин після неуспіхів та зневіри в лікарях, закритись у собі і довести себе до відчаю. Але вона всі ці роки жила надією. Маючи сообливу хворобу, яка її обмежувала, вона все рівно не обмежила себе у прагненні зцілення. Віра, допомогла здолати відчай і самотність. Не можна на діятись, що щось само якось зробиться. Потрібно докласти зусиль і прагнути. Завдяки вірі наша надія стає діяльна. Робити те, що можеш робити. Здавалось би доторкнутись з вірою до одежі Ісуса, що може допомогти? Як би воа з кимось перед тим порадилась про це, то її би висміяли, а можливо би пригрозили, бо їй було заборонено за законом Мойсея бути в публічних місцях. Ось, це що в людей неможливо у Бога стає цінним і нагородою. Важливо покладатись на Бога, який тебе ніколи не відкине.
Яір – голова синагоги, людина знана у місті. І в таких людей теж буває біда. Ніхто не може себе обмежити від якогось нещастя. Він публічно, припавши до ніг Ісуса, просить про допомогу для своєї єдиної дочки. Але настає смерть дочки і це абсолютна катастрофа, втрата майбутнього, крах надії. Це – та мить, коли наша особиста трагедія здається кінцем всього. Ми дуже не хочемо щоб хтось нам приніст новину, що розривають серце: “Кінець. Надії більше немає”. Але Ісус чує ці слова, які ламають Яіра, і звертається до нього з єдиним, найважливішим проханням: «Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться» (Лк. 8:50). Почути Бога у час кризи – це наше спасіння, Бог нам завжди буде говорити те, що скріпить нашу надію.
Страх – це природна реакція на смерть, катарстрофу на війну. Але Ісус просить нас обирати віру замість страху. Навіть тоді, коли всі сміються з Нього, бо “знали, що вмерла”, Ісусові потрібно дати простір для діяння.
«Дівчино, встань!» Це не просто повернення до життя. Це вияв Божої влади над самою смертю. Ісус дає їй друге життя і наказує дати їй їсти, даючи доказ, що її відновлене життя нормальне і повноцінне. Це надія для кожного, хто епрежив втрату чи на війні чи у мирний час.
Не бійся тільки вірую!
Віруй, що навіть те, що здається мертвим – наші міста, наші мрії, наші втрачені життя – може бути відновлене Божою силою. Дорогі у Христі, сьогодні ми пригадали про те, як у тісному, сповненому страждань натовпі, дві великі біди зустріли одне велике Милосердя Христа Спасителя.
Серед нас можуть бути ті, хто нагадує страждаючу жінку, котрі тихо, з глибини свого болю, доторкаються з надією і вірою у Христа своїми невтомними моліннями і ділами віри. Серед нас можуть бути ті, хто нагадує Яіра, батька дитини, котрі перед обличчям смерті і глузування зі сторони інших, мають мужність продовжувати вірити і воріяти Богу.
Ми, як хритияни покликані наднені такими прикладами віри свідчити, що наш біль від війни, нашої довгої боротьби, не віддалює нас від Бога, але навпаки, робить нас ще більш відкритими до Його Божественної сили. Нехай наш біль, наші сльози, наша надія стануть не тільки виявом того, що ми переживаємо, але місцем де є Боже діяння, що приведе нас до зцілення і до воскресіння.
Ми знаємо, що Христос, який воскресив дочку Яіра, може відновити і дати життя нашому многостраждальному народу.
Не біймося, тільки віруймо!
Амінь.