Дорогі брати і сестри у Христі, сьогоднішнє Євангеліє ( Ів 1, 43–51) розповідає нам про подорож Ісуса в Галилею. Він шукає, зустрічає із запрошує.
Ісус зустрічає Филипа.
Він підходить до нього і просто каже йому: “Іди за мною”. І Филип іде. Без довгих роздумів, без вагань, без “дай мені подумати”. Спробуймо на мить поставити себе на місце Филипа. Хтось підходить до тебе і каже: “Зміни свої плани. Зміни своє життя. Іди за мною.” Чи ми б так відповісти?
Мабуть, більшість з нас почала б сперечатися, відкладати, шукати якісь причини відмновити. А Филип просто пішов. Чому?
Напевно тому, що в словах , у погляді у поставі Ісуса було щось таке, що не навіює тривоги, а навпаки заспокоює серце і дає відваги.
Не тиск, не страх – а спокій серця. Филип довірився і пішов за Ним. За якийсь час Филип стає тим, хто кличе, але він зустрічає опір.
Зустріч Филипа з Натанаїлом.
Натанаїл не приховує своїх думок. “Що доброго може бути з Назарету?” – каже він відверто, навіть різко. Відчувається його закритість і навіть скептицизм.
І що робить Филип? Він не ображається не входить в суперечку, не відвертається. Він спокійно запрошує його до особистої зустрічі.
Зустріч Ісуса з Натанаїлом.
Натанаїл йде до Христа, але йде вже із думкою про Нього, що не вартує марнувати свій час когось із якогось “Назарету”.
Натомість Ісус дивиться на нього і бачить у ньому не ворога, а людину з чистим серцем: «Ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства». Ісус у своєву серці не має якісь міфи і чи висновки. Він може бачити людину такою як вона є справжньою.
Як часто ми, коли хтось каже нам щось неприємне, зачиняємося, відповідаємо різкістю на різкість, холодом на холод?
Як би закінчилась ця зустріч, якби Ісус відреагував такою ж самою різкістю? Мабуть був би конфлікт.
Ісус показує інший шлях – шлях чистого серця, в якому панує спокій, Серця, яке яке не залежить від того, як до тебе ставляться інші. Серця, яке ділиться тим, чим воно наповнене.
Натанаїл питає здивовано: «Звідкіль ти мене знаєш?»
А Ісус відповідає: “Я бачив тебе під смоковницею”. Ми не знаємо, що саме робив Натанаїл під тією смоковницею. Можливо, молився. Можливо, розмірковував. Можливо, просто сидів у тиші. Але слова “Я тебе бачив” торкнули його. Не чутки, не передчасні висновки, а особистий досвід. Я тебе бачив. Бачив справжнього – того, хто сидів у тиші під деревом, наодинці з собою і з Богом. Можливо там було все і запитання, і протиріччя, сумніви і злість на життя…те, що ми часто приховуємо від інших. Носимо якість маски і назовні у нас все немов добре, але в середині є неспокій.
Натанаїл щось пережив дивне. До нього ставляться з любовʼю і без напруги, знаючи, що було під смоковницею. Бути побаченим Богом у своїй справжності – знімає напругу і дає найглибший спокій
Натанаїл відразу визнає: “Ти Син Божий, Ти цар Ізраїля”.
Дорогі у Христі, у часі посту ми запрошені шукати душевного спокою.
Сьогоднішня історія – це запрошення до особистої зустрічі з Ісусом. Це запрошення залишити якусь смоковницю, місце, де ми приховуємо свій біль, свої душевні рани, свої переживання і страхи. Залишити, щоб зустріти Ісуса і відчути Його погляд без осуду, без критики, без шаблонів і міфів. Зустріти Спасителя, щоб відчути Його любов, яка поверне нам втрачений душевний спокій.
Ісус дає обіцянку: «Побачите небеса відкриті і ангелів Божих, як вони возходять та сходять на Сина чоловічого».
Ці слова почули лише ті, хто був поруч.
Лише ті, хто відповів на заклик “ПРИЙДИ“- хто прийшов і подивився, як це радив Филип.
Надія на відкриті небеса – це слово, звернене до конкретних людей, які зробили крок на зустріч.
Дорогі брати і сестри, ми живемо цією надією. Надією бути там, де небеса відкриті. І ця надія – це не ілюзія чи якесь самонавіювання, що заспокоює нас порожніми словами. Це живе слово, яке сталось видим у нашому житті після правдивої зусртічі з Христом, після того, як ми прийняли Його мир і любов.
Ісус показує приклад і запрошує нас Його наслідувати, щоб зустрічати інших так, як зустрічав їх Він: з увагою, з лагідністю, з миром. Зутрічати навіть тих, хто скептичний, хто говорить знервований чи різкий. Тих, хто ще шукає любові, щоб стати спроможним дарувати її іншим, як це роббив Ісус.