Бути поруч із зраненим – це відповідально-

Loading

Дорогі браття і сестри у Христі, ми продовжуємо йти дорогою Ісуса, дорогою Спасіння, дорогою зцілення від завданих нам війною ран.

Жити у постійному стресі – це жити  постійно травмованими. Перегляд жахливих новин, напруга і переживання про безпеку рідних, жахливі думки про майбутнє людства і це все поряд із нашими життєвими стресами, які нас виснажували раніше. Все без сумніву у нас забирає сили. А що дає нам сили? Що скріплює нас, щоб ми вистояли у час цієї нашої духовної боротьби? Це не добре постійно виснажувати себе, постійно наражати себе на стреси, шукати середовища, де тебе тримають в напрузі.

В Євангелія  від Марка Мр 9, 17-31 ми читаємо зворушливу розповідь про батька, у якого був син опанований німим духом. Опис батька лише підкреслює, як було нелегко жити в таких обставинах постійної напруги. Це тривало довгі роки. Тому й не дивно, якби ми зауважили за батьком різку, агресивну поведінку, або відчай, зневіру.

Слова батька “… поможи нам, змилосердися над нами” свідчать про те, що він і його син одно, що помочі потребує, як його син, так і він. Дуже часто ми немов зливаємось із страждаючою людиною і стаємо одним цілим.

У попередніх роздумах про шлях зцілення ми звернули увагу уникати ізоляції, самопорятунку, бо це може бути великий ризик погіршити ситуації. Але треба бути готовими, що не всі можуть допомогти. Бувають також і ті, хто хоче, але насправді не може виявити правильну допомогу. Щось подібного стало у цій історії, яка показала безсилля апостолів, але при цьому батько не зупинився і далі продовжувати шукати шлях спасіння. І найшов Спасителя. Смиренна відповідь :  “Вірую, поможи моєму невірству!” Нам звертає увагу, що допомоги потребують всі і ті, хто страждає і ті, хто поруч. Тому віруюча людина також має бути відкрита до допомоги їй самій. Дуже часто трапляється так, що опікуни виснажуються і тоді самі потрапляють у кризу так званого “вигоряння”.  Тому Смиренність на дорозі ізцілення і віра людини є необхідні, щоб Благодать Божа подіяла.

Зараз із розвитком психології є багато так званих інструментім, щоб людина пройшла шлях реабілітації, відновлення. Ми, християни, маємо єдиного Цілителя і Спасителя – це Ісуса Христа. Його Божественна цілюща дія сходить і через людей і через природу. Тому нам потрібно бути тими, хто послужить у цій зустрічі між Ісусом та зраненою людиною.

Віримо, що ця зустріч буде уздоровчою, цілющою і спасительною.

 

 

Залишити відповідь