Чому і для чого маємо слухати Боже Слово?
Дорогі браття і сестри у Христі!
Притча про сівача пригадує нам, що Боже слово сіється завжди і всюди, але доля його складається по-різному, і багато чого залежить від нас. Так, саме від нас залежить, чи вплине воно на наше життя, чи просто загине.
Але те, що вражає найбільше — це те, що воно сіється, щоб ми дали плід у терпінні, у життєвих труднощах і важких ситуаціях. Це означає, що воно сіється не для того, щоб просто сіятись, аби заповнити порожнечу тиші. Воно сіється не для того, щоб дати комусь наказ чи вказівку, або змусити виконувати інструкції, як жити «правильно». Воно не сіється з якихось штучних чи вимушених причин.
Боже слово є для нашої підтримки.
Це слово Доброго Батька, який хоче, щоб дитина прожила життя за власним вибором, але коли вона не справляється і виникають труднощі, слово Доброго Батька допомагає продовжувати життєвий шлях. Прочитати все »
Господь сіє зерна надії. І які вже є плоди цього ювілейного року?
Дорогі браття і сестри у Христі, сьогоднішні ми слухаємо особливу притчу, яка відразу сповнюється на нас в часі її слухання – це Притча про Сіяча (Лк. 8, 5-15). Вона не просто описує різні типи слухачів, серед яких, кожен може себе впізнати, але й спонукає нас особливо в цей Рік Надії звернути увагу на безмежну надію Бога і нашу особисту участь у відповідальності за плоди надії.
Господь сіє з надією
“Вийшов сіяч сіяти своє зерно…” (Лк. 8:5). У цьому простому образі закладено таїнство Божої любові, яка діє, яка ділиться, яка надіється. Сівач, це сам Господь, від Якого все походить, а Його зерно – це Слово Боже (Лк. 8:11), це не тільки Його істина, Його обіцянка – це вияв Його Любові.
Господь сіє щедро, Він не скупий. Можливо, хтось Його осудить, що він марнотратний, бо не береже зерно, а розкидає його навіть на дорогу, у місце, де може прорости терня і на камʼянийстий ґрунт. І саме це свідчить про Його безмежну Надію. Господь знає, що частина Його зусиль може бути марною, але Він Йому важливо, щоб ми пізнали Його Любов і досвідчили Його сподівання.
Отець посилає найцінніше – Свого Сина, щоб Він став цим Зерном, кинутим у наш світ, щоб ми мали життя. Він довіряє нам не просто якесь Своє вчення, а Свого Сина, в якому Отець, виявляє Самого Себе.
Прийнявши Сина, людство побачить, щоб дуже чудесне: не тільки зріст, але й помноження. Не прийнявши і не давши плоду, зерно перестає жити і не зможе розмножуватися у світі. Люди того часу добре знали: якщо не буде плоду зерна, не буде з часом і самого зерна. Не буде чим сіяти. А як не посієш, то не пожнеш. Прочитати все »
Боже Слово сіється, а як його зібрати?
Коли говорить людина і ти її слухаєш, то слухаєш вухами, а коли роздумуєш, то чуєш свій голос і слухаєш серцем. Точки до роздумів:
1.Ось вийшов сіяч сіяти. І як він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та видзьобали його. Ця притча нам звертає увагу на те, як ми сприймаємо Божу науку, яку чуємо у Церкві, читаємо в книжках, роздумуєм про неї на приватній молитві. Є такі моменти, коли ми відчуваємо, що це Боже слово не залишається у нас, його немов хтось забирає… Прочитати все »