Хай Бог тебе благословить

Іван перестав противитися і ми стали свідками Богоявлення

Розділ: Проповіді. Написав о.Віталій ~ Січень 19, 2017. Видрукувати цей допис Видрукувати цей допис

images

Дорогі браття і сестри, святкуючи Торжество Богоявлення в йорданських водах, ми пригадуємо подію, яка ще більше відкрила нам Таїнство об’явлення Бога людині після народження Його від Діви Марії, але вона могла і не статися. Не сталося би Богоявлення? Так. Адже людська неміч могла би внести свої поправки і, як багато інших добрих намірів, що не здійснились, так і ця подія могла бути під загрозою.
Звернемо увагу на “непорозуміння”, що виникло між Іваном та Ісусом, яке описав Євангелист Матей:В той час Ісус прибув із Галилеї на Йордан до Івана, щоб христитися від нього,  але Іван противився йому, кажучи: “Мені треба христитися в тебе, а ти приходиш до мене?”
Коли задумуємось глибше, то побачимо, що Іван був цілковито правий – Ісусові не було потреби приймати хрищення на покаяння, Він був безгрішний! Тому робити нелогічні святі обряди – це просто абсурдно. Перші прояви спротиву на прохання Спасителя були цілком зрозумілі. І правота Івана була ясна.
А хіба буває дві правди?
Якщо би все пішло цією логікою, тоді продовження історії було би зовсім інше. Мабуть переросло у суперечку, доказування, а можливо потім у дискусію із залученням інших, галасуванням і т.д.
До цього ми вже немов звикли. Коли “наша правда” стає під загрозою від “чиєїсь правди”. Скільки на основі цього виникло суперечок, конфліктів та ворожнечі. І все це через те, що ми не захотіли прийняти “правду іншого”, нашого ближнього, який також шукає творення добра.
Ісус каже: Личить нам здійснити всяку правду
Ісус у відповідь сказав до нього: “Лиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду”. Іван лишив його.
Подивляємо смиренність Івана, який перестає сперечатися і виконує прохання Христа, цим визнає, що йому не все відоме і тому цілковито довіряє Ісусові.
Підтримати іншого у його правоті, відставляючи в сторону свої переконання, це жест можна зробити щиро лише з причини любові.
Смирення Іванове стало оправданим. Незрозуміле, стало мабуть ще більш таїнственним – Богоявлення:
А охристившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось небо, і він побачив Духа Божого, який спустився, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, якого я вподобав”.
У цьому Таїнстві відкриття Бога нам залишається лише подивляти і наповнюватися цим дивом. Подивляти смиренність Івана і його глибокого духа служіння, подивляти смиренність Ісуса, котрий показує видимий приклад іншим, смиренність Бога, котрий привідкриває завісу незнаного, щоб показати Свою близькість.
У теперішній час, коли спостерігаємо гонитву за пізнанням всього, що потрібно і що ні, коли кожен є в пошуках “якоїсь своє правди”, коли мало залишається місця для незнаного, ми не зауважуємо як втрачаємо повагу до Таїнственності, у якій є місце лише для подиву, як втрачаємо повагу один до одного через заперечення і непоступливість, замість того, щоб підтримати і з любов’ю сповнити “всяку правду”.
Чим сьогодні здивуєш людину, яка наповнена своїми висновками і мудруваннями?
Бог був, є і буде Таїнством незбагненним, Якого можна буде тільки подивляти і наповнюватися Його незбагненною присутністю. Довіра до Бога дозволить Богові об’явити нам диво Своє присутності, що стане для нас нас підтримкою у житті віри.
Не дозвольмо собі та іншим спокуситися на шлях “холодного розуміння і сприйняття Бога”, де часто виникає спокуса критики, осуду та заперечення.
А радше за прикладом св.Івана Христителя підтримуймо один одного, схиляймо свою голову у знак смиренності перед ближнім нашим, щоб вислухати і його правоту та здійснити всяку правду, що веде до Об’явлення Бога.

 

Аудіо версія проповіді:

Переглядів було:1851

Ключові слова до цього допису: